Богоявленський Кременецький жіночий монастир, який у судових рішеннях названо «Свято-Богоявленський жіночий монастир Тернопільської єпархії УПЦ», був відповідачем у справі № 921/619/23 за позовом Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника. Як ідеться в постанові Верховного Суду, Господарський суд Тернопільської області рішенням від 24 липня 2025 року зобов’язав монастир повернути заповіднику комплекс споруд Богоявленського монастиря в Кременці: Богоявленський собор і корпус келій 1760 року та дзвіницю XX століття загальною площею 3218 квадратних метрів. Зустрічний позов обителі про визнання недійсним договору № 5 від 3 вересня 2018 року про безоплатне користування державним майном суд відхилив повністю, а 6 травня 2026 року Західний апеляційний господарський суд залишив це рішення без змін.
13 жовтня 2026 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залишив касаційну скаргу монастиря без задоволення, а обидва судові рішення — без змін. Суд також не знайшов підстав зупинити розгляд до набрання законної сили рішенням в іншій справі, яку обитель веде щодо частини приміщень корпусу келій. Постанова, як зазначено в ній, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ця інша справа має № 910/13603/25: у ній монастир просив витребувати з володіння Міністерства культури України у свою власність приміщення загальною площею 591,5 квадратного метра в корпусі келій. Господарський суд міста Києва 29 квітня 2026 року в позові відмовив, а 14 жовтня 2026 року Північний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу монастиря без задоволення, а рішення — без змін. У постанові апеляційний суд встановив, що спірні приміщення є складовою пам’ятки культурної спадщини — комплексу споруд Богоявленського монастиря.
Джерела: Єдиний державний реєстр судових рішень, постанова Верховного Суду від 13 жовтня 2026 року у справі № 921/619/23; постанова Північного апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2026 року у справі № 910/13603/25.


