Покровське ставропігійне чоловіче подвір'я

Покровська парафія в селі Маяки на правому березі Сіверського Дінця, у Слов'янському районі на Донеччині, відома за документами від середини XVII століття¹. За описом Харківської єпархії, який уклав Філарет (Гумілевський), Маяки були колишнім містом, що згодом стало слободою¹.

Поселенці в Маяках були різного роду, і храмів у слободі стояло два — соборний Троїцький і Покровський. Перший належав російським поселенцям і стояв за 100 сажнів від Покровського, на косогорі на північ; другий стояв трохи нижче й належав черкасам¹.

Троїцький храм опис відносить до часу не пізніше 1645 року, а Покровський — не пізніше 1656 року. На доказ давності обох він наводить святогірський синодик 1718 року, де записано рід маяцького покровського священника Діонісія, і підпис священника Троїцької церкви під указом консисторії 1722 року¹.

Метрики соборного Троїцького храму велися від 1729 до 1785 року. Наступного, 1786 року, маяцькі пікінери, яких уряд переселяв на Самару в Катеринославську губернію, перевезли Троїцький храм із собою — і в слободі лишився один Покровський¹.

Покровський храм, метрики якого починаються 1737 роком, у тому вигляді, в якому його бачив укладач опису, збудовано 1734 року¹.

У храмі зберігалися давні книги. Напрестольне Євангеліє московського друку 1735 року купив маяцький житель Андрій Пипновський із дружиною Анною, заплативши за нього 200 рублів — на той час суму значну; підпис на аркушах зробив 23 вересня 1740 року ієрей Захарія Даневський, а наприкінці книги той самий священник написав вірші від імені жертводавиці¹.

Були там і Анфологіон 1697 року, пожертвуваний козаком Ізюмського полку, Цвітна тріодь чернігівського друку 1685 року та Пролог 1685 року; у написах на цих книгах храм названо церквою Пресвятої Богородиці в місті Маяках¹.

Зберігалася в храмі й срібна дарохранителька з різьбленим написом про те, що її споруджено 1766 року у військовій слободі Маяки в Покровській церкві, за священника Миколая Григорівського і ктитора Петра Гершуна¹.

1725 року консисторія розглядала справу про маяцьких старообрядців: місцевий священник Яків доніс, що поблизу Маяків по лісах і луках живуть 50 розкольників із числа маяцьких жителів, і подав їхній поіменний список. Поки бахмутська канцелярія розпорядилася, вони розійшлися; другого маяцького священника, Тимофія, консисторія піддала єпитимії за холодність до православ'я¹.

Число парафіян при Покровському храмі опис подає так: 1730 року — 216 чоловіків і 190 жінок; 1790 року, коли храм лишився в слободі єдиним, — 1 607 чоловіків і 1 400 жінок; 1850 року — 955 чоловіків і 1 018 жінок¹.

Зі Святогірським монастирем маячан пов'язувала земля. За царською грамотою 1704 року, до заснування міст Маяцького й Тора угіддями вниз по Дінцю володіли за наданням старці Святогірського монастиря, а коли ці міста постали, сінокоси, рибні лови й усі угіддя до гирла Жеребця монастир віддав маячанам і торянам; опис відносить цю поступку до 1664 року¹.

Про радянські роки Святогірська лавра пише, що Покровський храм у Маяках було втрачено⁴.

8 лютого 1994 року настоятелем Покровського храму в селі Маяки призначено протоієрея Сергія Юмашева, уродженця Слов'янська, який народився 7 червня 1969 року, 1992 року був рукопокладений у диякона, а наступного року — у священника³.

У довіднику храмів Горлівської і Слов'янської єпархії Покровський храм у селі Маяки значився серед парафій Серафимівського округу — округу, що об'єднував 14 парафій у північній та східній частинах Слов'янського району і в самому Слов'янську².