Відповідач у справі № 917/1259/25 — Преображенський Мгарський чоловічий монастир поблизу Лубен, який у документах суду названо «Спасо-Преображенський (Мгарський) монастир Полтавської єпархії Української Православної Церкви». Як ідеться в постанові апеляційного суду, керівник Лубенської окружної прокуратури 24 червня 2025 року звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації. Прокурор вимагав зобов’язати монастир повернути державі нерухоме майно, зокрема Спасо-Преображенський собор 1682–1754 років і дзвіницю 1837 року, — пам’ятку архітектури національного значення. Третя особа у справі — Міністерство культури України. 26 березня 2026 року суд першої інстанції в позові відмовив повністю.
12 жовтня 2026 року Східний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури без задоволення, а рішення — без змін. Апеляційний суд погодився з висновком першої інстанції, що обраний прокурором спосіб захисту — позов про усунення перешкод власнику — не відповідає встановленому законом для цих правовідносин і є неефективним, а це само по собі є підставою для відмови в позові. Серед обставин, встановлених судами, постанова називає й таку: спірне майно вибуло з володіння держави внаслідок дій органів державної влади та місцевого самоврядування 1993 року і відтоді перебуває у фактичному володінні та користуванні монастиря.
Повну постанову складено 21 жовтня 2026 року. Як зазначено в ній, її може бути оскаржено до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.
Джерела: Єдиний державний реєстр судових рішень, постанова Східного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2026 року у справі № 917/1259/25.


