Різдва Богородиці в урочищі "Церковщина" чоловічий монастир

Чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці стоїть в урочищі Церковщина в межах Києва, у мальовничому місці між селищами Лісники і Пирогів, у колишньому хуторі Вільному³. Раніше обитель була відома як Гнилецький, або Глинецький, монастир і як Скит Пречистої³.

Її початок - у печерах, де преподобний Феодосій Печерський усамітнювався на час Великого посту³. Після блаженної кончини преподобного Феодосія 3 травня 1074 року це «сокровенне місце» стало привертати любителів безмовності й пустельного життя з Києво-Печерської обителі, і в XII столітті поблизу «села Богородиці» утворився монастир, який дістав назву Гнилецького². Село Лісники, що поряд, уперше згадане в Києво-Печерському патерику під 1036 роком⁴, а за кілька десятків метрів від Феодосієвої печери були знайдені залишки кам'яної церковної будівлі⁴.

У першій половині XII століття в цьому монастирі подвизався преподобний Герасим, згодом засновник Троїцького Кайсарова монастиря під Вологдою і вологодський чудотворець². Ще юнаком він прибув до Гнилецького монастиря, наполегливо просячи пустельну братію прийняти його до свого співжиття; добрі старці погодилися і 4 березня постригли його в чернецтво².

Монастир квітнув: у ньому була кам'яна церква і багато братії². Коли 1240 року татари напали на Київ і розорили Києво-Печерську Лавру, ченці змушені були відійти в ліси та печери поблизу міста, і дехто з києво-печерських іноків перебрався до Гнилецького монастиря, розширивши тут Феодосієву печеру на подобу київських². У Батиєву навалу Гнилецький монастир постраждав, але не знищився². Повне розорення його сталося, за думкою вчених, «від татар» після навали Едигея 1416 року або Менглі-Гірея 1480 року². Тоді церкву в монастирі зруйнували до основи, а іноків, які рятувалися в печерах, засипало землею².

Запустіння тривало понад чотириста років². Уціліли самі розвалини, густо порослі лісом, і серед них залишки фундаменту церкви - «Церковище», - від яких усе монастирське урочище дістало в народі назву «Церковщина»².

Землі навколо здавна належали київському митрополитові - урочища Гнилеччина, Куликове, Калинівщина і Кальний Луг⁴. 1504 року київський митрополит Йосип Салтан передав землі Гнилецького монастиря і частину лісниківських земель у власність київському Видубицькому монастирю⁴, а в 1640-х роках Гнилеччину Видубицькому монастирю повернули⁴.

Дальша історія обителі пов'язана з іменами двох преосвященних ректорів Київської духовної академії і настоятелів Києво-Братського монастиря - Інокентія (Борисова) і Димитрія (Ковальницького)². У тридцятих роках XIX століття преосвященний Інокентій, будучи ректором академії, часто проживав улітку в сусідньому з Церковщиною хуторі Києво-Братського монастиря. Одне місце особливо привернуло його увагу - відоме під іменем «Гадючого Лога», бо там справді водилося багато змій². Якось навесні, близько 1835 року, він побачив на пагорбі трьох хлопчиків, які, злякавшись, зникли; шукаючи їх, він знайшов при спуску з пагорба взриту землю і нору, а на запитання, що це за яма, один із хлопців відповів: «Ни, це, кажуть, печери»². Так печери знайшлися знову. Згодом преосвященний Інокентій вжив заходів до підтримання печери і благоустрою місцевості, але після переведення його на самостійну єпископську кафедру Церковщина знову надовго залишилася без належного впорядкування².

З 1900 року преосвященний Димитрій (Ковальницький), тоді ректор Київської духовної академії і настоятель Києво-Братського монастиря, забажав відновити монастир у Церковщині і почав тут будувати храм на честь і пам'ять Різдва Пресвятої Богородиці - за достовірним припущенням, що і в глибоку давнину на цьому місці був Різдво-Богородичний храм².

Найбільша пам'ятка Церковщини - давні печери². Протоієрей І. Троїцький, чию працю 1913 року відтворює сайт обителі, описав їх у першій особі: «У перший раз я оглядав печери в Церковщині 19 серпня 1901 року, тобто на самому початку благоустроєння Скиту Пречистої»². Він пройшов підземним коридором завширшки близько півтора аршина і заввишки в сажень, побачив по обидва боки ходу три невеликі келії з земляними лежанками, а в місці, де хід розділяється, - обширніше приміщення, безсумнівно церкву, у якій при виїмці землі біля східної стіни залишено стовп-материк; цей стовп на висоті 1 3/4 аршина від основи розрізом навхрест поділений на 4 стовпи, утворюючи таким чином престол з ківорієм².

26 лютого 2010 року Священний Синод Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира вислухав інформацію Предстоятеля про відкриття чоловічого монастиря на честь Різдва Пресвятої Богородиці в урочищі «Церковщина» міста Києва і благословив це відкриття¹. Це Журнал № 9 того засідання¹.

21 вересня 2016 року, у день свята Різдва Пресвятої Богородиці, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну літургію в обителі³. За богослужінням була піднесена сугуба молитва за мир в Україні, а після відпусту звершено хресний хід навколо монастиря і водосвятний молебень³. На території обителі й нині лежать печери XI-XV століть - Феодосієві, або Гнилецькі³.