Воскресенський Теплодарський жіночий монастир

Воскресенський Теплодарський жіночий монастир - обитель Одеської єпархії в Теплодарі на Одещині. Місто, у якому вона стоїть, заклали 15 травня 1981 року на землях Біляївського району як поселення при майбутній атомній станції, від тепла якої воно й дістало назву; будівництво урвалося 1986 року після аварії на Чорнобильській атомній електростанції².

Церковне життя міста почалося з парафії. У березні 1994 року теплодарці звернулися до митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела з проханням створити православну громаду, і 30 березня того ж року він затвердив статут парафії Свято-Воскресенської церкви Теплодара; священником при ній був отець Володимир (Терлецький)^{2, 4}.

У квітні 1994 року владика освятив ділянку землі під церковну будівлю, і при великому зібранні людей там поставили дерев'яний хрест, але громаді ту ділянку тоді не передали^{2, 4}.

Роками парафія не мала власного місця. 5 серпня 1996 року управління облдержадміністрації з питань майна області та інвентаризації затвердило акт приймання-передачі недобудованого Палацу урочистих подій під розміщення церкви, а проєкт відведення земельної ділянки в постійне користування Теплодарська міська рада затвердила аж у жовтні 2001 року - із застереженням «без права будівництва та ремонтних робіт»^{2, 4}. Єпархія додає, що фундамент тієї будівлі був закладений у формі хреста⁴.

Розпорядженням по Одеському єпархіальному управлінню від 10 лютого 2005 року митрополит Агафангел перетворив Свято-Воскресенський прихід Теплодара на жіночий монастир - за бажанням самої парафіяльної громади⁹; для нової обителі він благословив визначити сімох насельниць Одеського Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря^{2, 4}.

Того самого дня в Свято-Архангело-Михайлівському монастирі відслужили подячний молебень, а настоятелька тієї обителі передала новоствореному монастиреві чудотворний образ Гербовецької Божої Матері - одну з перших пожертв митрополита Агафангела самому Михайлівському монастиреві^{2, 4}.

Відкриття Свято-Воскресенського жіночого монастиря в Теплодарі благословив Священний Синод Української Православної Церкви на засіданні 9 березня 2005 року, журналом № 3¹.

Перші роки були тяжкі. Сестрам довелося взимку перебратися з упорядкованої обителі в неопалюване недобудоване приміщення з вибитими шибками, без вікон і дверей, із сирими, ураженими грибком стінами². Двоє із семи повернулися до попереднього монастиря, і влаштування чернечого життя лягло на п'ятьох, одна з яких була з інвалідністю; сили перенести це, як пише обитель, давали молитви її духівника, схіархімандрита Іони (Ігнатенка)^{2, 4}.

Місто зустріло монастир непривітно. У газеті «Теплодарський вісник» від 22-29 липня 2005 року з'явилося звернення жителів проти передачі обителі будівлі колишнього відділу реєстрації актів громадянського стану^{2, 4}. Тоді ж розбили лампаду біля ікони преподобного Сергія Радонезького, а саму ікону закидали грудками бруду; 29 жовтня 2005 року каплицю обписали нецензурними словами; згодом викрали й спалили монастирську машину, тричі підпалювали сарай і перебивали труби опалення, заливаючи водою підвал².

Першим благодійником обителі став митрополит Агафангел. Він пожертвував напрестольне Євангеліє, хрест із прикрасами, ікони преподобної Матрони Московської з часткою мощей, святителя Миколая, священномученика Павла Одеського та «Собор Одеських святих», а також богослужбові книги - мінеї, октоїх, пісну і цвітну тріоді, ірмологій і требники; пізніше він оплатив встановлення іконостаса і його розпис^{2, 4}.

21 травня 2005 року митрополит Агафангел освятив престол храму Воскресіння і хрест на купол каплиці преподобного Сергія Радонезького^{2, 4, 9}. 10 листопада того ж року освятили й підняли хрест над центральним куполом Воскресенського храму, а 22 листопада над входом до каплиці встановили мозаїчну ікону «Спас Нерукотворний»².

1 березня 2006 року владика освятив куполи і хрести храму Воскресіння і того самого дня звершив перший у житті обителі постриг - у рясофор². 7 жовтня над входом до каплиці освятили мозаїчних «Херувимів», а 31 жовтня фасад Воскресенського храму прикрасила мозаїка «Зішестя в пекло»².

3 вересня 2005 року до обителі принесли мощі святителя Миколая Чудотворця, і того дня відбувся перший хресний хід навколо Теплодара².

13 вересня архієпископ Почаївський Володимир подарував монастиреві ікони преподобних Іова та Амфілохія Почаївських із частками їхніх мощей; 5 грудня настоятелька Гефсиманського монастиря Марії Магдалини в Єрусалимі передала мощі преподобномучениць великої княгині Єлисавети і Варвари; 14 грудня схиєпископ Аліпій - частки мощей преподобних Серафима Саровського та Сергія Радонезького, великомученика Пантелеймона і святителів Луки Кримського, патріарха Тихона, Ігнатія Брянчанінова й Олексія Карпаторуського^{2, 4}.

18 листопада 2007 року хресним ходом через Грецію та Барі в Італії до Одеси прибула чудотворна ікона Божої Матері «Скоропослушниця», написана для монастиря на Афоні^{2, 4}. Обитель пише, що образ писали за обітницею з чудотворної ікони Богородиці, яка міститься на стіні братської трапезної Дохіарського монастиря, і що за розпорядженням Святогорського Протату новонаписана ікона обійшла всі найважливіші монастирі Святої Гори². На честь цієї ікони в обителі звели другий храм^{2, 8}.

Зі Святої Гори походить і чудотворний образ Божої Матері «Всецариця», що став особливо шанованим у монастирі; 21 жовтня 2006 року з ним обійшли хресним ходом навколо міста².

15 травня 2008 року - у ту саму травневу дату, якою датують заснування міста, - митрополит Агафангел освятив при в'їзді до Теплодара мозаїчну ікону святих страстотерпців Бориса і Гліба, небесних покровителів міста, а поряд, із боку біляївської дороги, - різьблений дерев'яний поклонний хрест із розп'яттям^{2, 4}.

Серед своїх святинь обитель називає ікону Божої Матері «Скоропослушниця» та мощі священномученика Кипріяна і мучениці Іустини³.

За описом самої обителі, сестри несуть послух у просфорні, швейній майстерні, трапезній, на невеликій ділянці городу й саду та на монастирській пасіці, а у вільний час плетуть чотки і вишивають; при монастирі зібрано бібліотеку православної літератури для сестер, парафіян і недільної школи².

Богослужіння в обителі щоденне: о шостій годині ранку дзвін скликає на ранішні молитви й полуношницю, далі йдуть акафіст, часи і Божественна літургія, а в неділі та свята служать дві літургії; вечірня починається в будні о четвертій годині пополудні, у неділі та свята - о п'ятій². Не уривається в монастирі й неусипаюча Псалтир - цілодобове читання, яке сестри ведуть, змінюючи одна одну².

Недільна школа при монастирі почалася восени 2006 року з оголошення на дверях ще недобудованої обителі⁵. Перша її вчителька, парафіянка, згадує, що заняття з дозволу настоятельки збиралися в монастирській трапезній, дітей щоразу пригощали, а книжки для школи подарувала книгарня Почаївської лаври⁵. Таку саму школу відкрили й для дорослих².

За благословенням митрополита Агафангела при обителі постав паломницький відділ². У вересні 2007 року він провів паломництво на Святу Землю, у якому взяли участь 500 паломників і 18 єпископів Української Православної Церкви на чолі з Предстоятелем; такі самі масові поїздки відбулися у вересні 2008 і 2009 років, а у вересні 2010 року паломницький центр обителі разом із відділом зовнішніх церковних зв'язків провів рейс до Єрусалима з відвідинами гори Хорив на Синаї².

У травні 2014 року паломницьку службу монастиря було представлено серед керівників паломницьких служб, які на запрошення короля Йорданії Абдалли II відвідали Йорданію⁶.

Престольне свято обителі - пам'ять оновлення (освячення) храму Воскресіння Христового в Єрусалимі; уперше монастир відсвяткував його 2005 року за пасхальним чином². У 2021 році Божественну літургію в обителі на це свято очолив вікарій Одеської єпархії архієпископ Арцизький Віктор⁷.