Покровський Архангело-Михайлівський жіночий монастир

Покровський Архангело-Михайлівський жіночий монастир стоїть у селищі Романкове, що нині є околицею міста Кам'янського на Дніпропетровщині. Храм обителі двопрестольний: нижній престол освячено на честь Архістратига Михаїла, верхній - на честь Покрови Божої Матері, і цим пояснюється складена назва монастиря¹.

Романкове - давнє наддніпрянське поселення. Історик Д. Яворницький вважав, що його початок не піднімається раніше другої половини XVII століття². Розгляд фрагментів карти Ф. Шуберта показує, що в першій половині XIX століття Романкове, яке налічувало 738 дворів, було найбільшим селом на правобережжі середнього та нижнього Дніпра². Тоді село мало два центри: у верхній частині - з мурованою Троїцькою церквою, спорудженою 1816 року, і ринком біля неї, що працював у неділю, у нижній - з дерев'яною церквою, освяченою 1793 року². За переказом самої обителі, це місце згадується як Романков Курган ще від 1390-1440 років, коли тут жили два козаки-аскети, а при них була похідна церква святого Миколая¹.

На території Романкового стояли дві дерев'яні церкви - Успенська та Покровська¹. Дослідник козацьких культових споруд О. Харлан, якого цитують автори історії поселення, зазначав, що Покровську церкву було приписано до Успенської, а з якого матеріалу і коли її збудовано, як і де вона стояла, залишається нез'ясованим². За даними краєзнавця Н. Буланової, у місцевості Прихвостя були Романківська земська двокласна школа і Покровська православна церква, споруджена в середині XIX століття; проте ні на карті І. Стрельбицького, ні на карті 1890 року церкви тут не позначено, і автори припускають, що вона або була низькою й не вирізнялася серед забудови, або її не було².

Парафіяни розповідають, що Покровську та Успенську церкви спалили 1933 року, в одну ніч¹. На місці спаленої дерев'яної церкви віруючі звели муровану, яку радянська влада схвалила під клуб; клуб не встояв, розібрати його дозволили і цеглу віддали, а місця не повернули¹. Тоді парафіяни перенесли залишки церкви на територію обителі й заклали з них трапезну та тимчасову церкву - тепер це ігуменський корпус із трапезною¹. Місце давньої церкви лишається порожнім: ні світська влада, ні сусідня школа № 27 його не використовують¹.

1994 року правлячий архієрей Іриней благословив перетворення парафіяльного храму на монастир³. На пожертвування мешканців Романкового і з його ж благословення в жовтні 1995 року розпочалося будівництво обителі, а рішенням Священного Синоду від 3 жовтня 1995 року було затверджено її статут¹. Новий мурований храм виріс за п'ятдесят метрів від історичного місця давньої церкви¹.

Першою настоятелькою обителі була монахиня Георгія, яка очолювала її від 1995 до 1997 року, за нею - Єлизавета (Морозова), від 1997 до 1999 року¹. Від 1999 року обитель очолювала Маргарита (Шевченко); за неї разом з ієреєм Михайлом (Герасимовим) розпочалося велике будівництво - вирито котлован, залито фундамент, споруджено стіни храму та сестринського корпусу, дах верхнього храму й господарські будівлі¹. У 2003-2008 роках обитель очолювала ігуменя Тавіфа (Гуренко), за якої спорудили куполи та хрест верхнього храму й ізольовану покрівлю¹.

8 серпня 2019 року на 83-му році життя померла схиігуменя Варвара, у миру Марія Іванівна Шевченко, інженер-мостобудівник за освітою⁴. Обитель свідчить, що її трудами почалося будівництво монастиря і що за десять років вона звела храм, сестринський та ігуменський корпуси⁴. Поховано схиігуменю Варвару в жіночому монастирі святого Йосипа Обручника в селі Мар'ївка⁴.

Мурований храм обителі автори історії поселення описують як виконаний у стилі українського бароко². 14 жовтня 2011 року, у свято Покрови Божої Матері, в монастирі звершили Божественну літургію з нагоди п'ятнадцятиріччя обителі; на неї з'їхалися благочинні всіх округів, міське духовенство і гості з інших єпархій, а після літургії освятили іконостас нижнього храму³.

Богослужбовий день обителі починається вранці - ранкові молитви, полуношниця, чернече правило й акафіст, після яких служать Божественну літургію; надвечір звершують мале повечір'я і вечірнє богослужіння⁵. Акафісти розподілені на тиждень так, що понеділок належить Архістратигові Михаїлу, вівторок, середа, п'ятниця й субота - Покрові Божої Матері, а четвер - іконам Божої Матері «Скоропослушниця» й «Одигітрія», що чергуються⁵. У травні 2018 року обителі подарували ікону Архістратига Михаїла, написану спеціально для неї, - привезену з паломництва до святинь Грузії⁶.