Троїцький Чигиринський жіночий монастир

Про початок Троїцької обителі в Чигирині збереглося кілька несумісних свідчень, і власний історичний нарис монастиря наводить їх поряд, не зводячи воєдино⁴. У ньому згадано, що 1925 року під престолом церкви Св. Трійці знайшли плиту з написом про заснування храму 1542 року Дмитром Вишневецьким, одним із ранніх очільників українського козацтва, і сам нарис подає це не як установлений факт, а як те, що згадується в описах обителі^{4, 7}.

Поряд наведено давню працю «История Российской иерархии» (1807-1815), яка під 1627 роком називає настоятелем чигиринської обителі ігумена Мартирія⁴. Ще одна лінія свідчень веде до Івана Виговського, військового писаря при Богдані Хмельницькому і згодом гетьмана: відомий його лист про те, що 1653 року в монастирі стояв храм Св. Трійці, збудований самим Виговським^{4, 7}.

1656 року обитель відвідав Антіохійський патріарх Макарій, а його син і секретар архідиякон Павло Алепський записав у дорожніх нотатках, що засновником монастиря є саме писар Виговський і що тут стоїть храм св. ап. Іоанна Богослова^{4, 7}. Прес-служба Черкаської єпархії, зі свого боку, подає 1542 рік просто як дату перших згадок про монастир і додає, що, за наявними в неї відомостями, місце заснування було вказане явленою іконою Божої Матері Одигітрія¹⁰.

Спочатку обитель була чоловічою^{4, 7}. З 1663 року вона стала резиденцією Київського митрополита Йосифа (Нелюбовича-Тукальського), який після смерті 1675 року був похований у ній; 1678 року тіло архіпастиря перенесли до Мгарського монастиря^{4, 7}.

Після розорень 1678 і 1711 років монастир 1730 року відродили, а 1735 року перетворили на жіночий^{4, 7}.

У 1759-1767 роках тут звели новий дерев'яний храм Св. Трійці; у 1847-1852 роках його оновили і зробили п'ятиглавим, з боковими вівтарями на честь Успіння Пресвятої Богородиці та Всіх святих, а у 1882-1883 роках з'єднали через притвор із дзвіницею^{4, 7}. 1776 року постав дерев'яний трапезний Преображенський храм, який ремонтували у 1835, 1859-1860 і 1907 роках⁴. У XIX столітті при обителі відкрили богадільню, а 1874 року - жіноче училище^{4, 7}.

З 1920 року обителлю керувала преподобномучениця Рафаїла (Тертацька)^{5, 7}. Передбачаючи наступ радянської влади на Церкву, вона сама запропонувала розмістити в монастирі сирітський притулок, бо це було краще, аніж розміщення інших світських установ, і намагалася зберегти обитель та захистити насельниць^{4, 7}.

Але 1923 року монастир закрили, і частина сестер на чолі з Рафаїлою оселилася в окремому будинку в Чигирині^{4, 7}. 1926 року богоборці увірвалися туди, схопили ігуменю і відвезли на бойню, де піддали її катуванням; вона відійшла до Бога на руках у сестри^{4, 7}. За чигиринським оповіданням, яке переказує єпархіальна прес-служба, у миру її звали Раїса Тертацька, вона народилася 1877 року в благочестивій дворянській родині, а поховали її черниці на міському Казанському кладовищі¹¹.

Поряд з обителлю жив блаженний Варфоломій (Бондаренко), Христа ради юродивий: він народився 1870 року неподалік від монастиря, змолоду провадив відлюдне життя в молитві, і його шанували ігуменя та сестри⁷. Саме він за півгодини перед тим, як ігуменю Рафаїлу прийшли забрати на тортури, попередив її про смертні страждання, але вона відмовилася покинути сестер⁷. Наступні роки Варфоломій провів у переслідуванні з боку радянської влади, його неодноразово відправляли до психіатричної лікарні; він мирно відійшов до Господа 1931 року, і місце його поховання усі роки вшановували чигиринці⁷.

У монастирській садибі влаштували дитячу колонію, яку 1929 року змінила сільгоспкомуна⁴; за викладом єпархіальної прес-служби, комуна згодом переросла в колгосп, а його працівники влаштували в храмі маслоробний цех¹⁰.

1932 року храми обителі знесли, а 1939 року на місці комуни відкрили сільгосптехнікум^{4, 7}. У 1941-1948 роках частину монастирських приміщень знову займала жіноча чернеча громада^{4, 7}. 1973 року технікум змінив адресу, а решта споруд стали приватними квартирами^{4, 7}.

2003 року мощі преподобномучениці Рафаїли знайшли і перенесли до Казанського собору Чигирина^{4, 6}. 22 листопада 2006 року Священний Синод Української Православної Церкви, заслухавши рапорт архієпископа Черкаського і Канівського Софронія, журналом № 57 благословив відкриття Свято-Троїцького жіночого монастиря в Чигирині Черкаської єпархії¹; власний нарис обителі так само датує початок її відродження 2006 роком⁴. 2008 року мощі Рафаїли повернули до монастиря^{4, 6}.

9 липня 2009 року Священний Синод, розглянувши житіє, труди і подвиги ігумені Рафаїли (Тертацької), благословив її місцеве прославлення і шанування, затвердив іконописне зображення та проекти тропаря і кондака, а її останки ухвалив вважати святими мощами². 16 вересня 2014 року Синод так само благословив місцеве прославлення і шанування в межах Черкаської єпархії Варфоломія Бондаренка й ухвалив вважати святими мощами останки блаженного Варфоломія Чигиринського³.

Саме прославлення відбулося в обителі: 7 грудня 2014 року Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив тут Божественну літургію, під час якої блаженного Варфоломія прославили в лику місцевошанованих святих Черкаської єпархії^{7, 8}.

27 квітня 2021 року архієпископ Черкаський і Канівський Феодосій звершив у монастирі постриг у Велику схиму: монахиню Кипріану постригли з нареченням імені Варахиіл, на честь Архангела Варахиіла⁹.

До обителі періодично звершується хресний хід із чтимим списком ікони Божої Матері Одигітрія: ця святиня перебувала в монастирі до 1920-х років, подальша її доля була невідома, на зламі XX-XXI століть образ знайшли в Покровському Красногірському монастирі і 2003 року перенесли до Казанського собору Чигирина^{4, 6}.

У 2022 і 2023 роках день пам'яті преподобномучениці Рафаїли відзначали в обителі Божественною літургією і молебнем біля її мощей, а 2022 року - ще й хресним ходом навколо території монастиря^{10, 11}. Того ж 2022 року єпархіальна прес-служба повідомляла, що монастир відбудовується, а в храмі перебуває близько 4 000 частинок святих мощей і постійно - мощі преподобномучениці Рафаїли¹⁰.