Успенський чоловічий монастир

Успенський чоловічий монастир стоїть у селі Липки на Рівненщині, при джерелі, з якого починається вся його історія^{1, 6}. У джерелах обитель називають по-різному - Успенський Липенський¹, Липківський Успенський⁷, Липенський Успенський⁹, - і всі ці назви походять від села, у якому вона постала.

Село Липки відоме з 1577 року¹. За переказом, на цьому місці стояло давніше поселення, і під час татарського погрому церква в ньому пішла в землю, а на її місці виникла водойма, що з часом перетворилася на цілюще джерело¹. Енциклопедія Сучасної України переказує ту саму легенду з деталлю: церква провалилася під землю разом із захисниками та більшістю ворогів².

1866 року джерело опинилося в межах землі селян Наумчуків - людей набожних і працьовитих¹. Благословляючи сина Миколу на шлюб, Андрій Наумчук віддав йому частину родинної землі з джерелом¹. Микола і його дружина Параскева мали п'ятеро дітей - двох синів і трьох дочок; старший син Іоанн народився 1887 року¹.

Життєпис засновника, який публікує сама обитель, розповідає, що Іоанн змалку тягнувся до храму, але тяжко хворів, і лікарі вважали його хворобу невиліковною¹. За цим життєписом, він побачив уві сні Жону, Яка обіцяла йому зцілення, звелівши набрати води з джерела і звершити водосвятний молебень; батьки зробили все, що сказав син, і здоров'я його поправилося¹.

Досягнувши повноліття, Іоанн став послушником Почаївської Лаври, де в одній з ікон Божої Матері впізнав лик Жони, що йому явилася¹. Прийнявши постриг з іменем Іакова і сан ієромонаха, він вирішив створити чернечий скит при джерелі в Липках; батьки дали йому гектар землі¹.

Послуживши на різних парафіях і попросивши допомоги в монастирів, парафіяльних громад і заможних землевласників, о. Іаков зібрав кошти й 1921 року звів над джерелом дерев'яну церкву Успіння з приділом св. вмч. Димитрія Солунського¹. Енциклопедія Сучасної України датує заснування Почаєво-Успенського скиту 1924 роком і називає засновником ігумена Якова (Наумчука), уродженця цього ж села². Головний престол храму освятили на честь Успіння Божої Матері, боковий приділ - на честь великомученика Димитрія Солунського². Новий скит підпорядкували Почаївській Лаврі¹.

Звершуючи щоденне богослужіння, о. Іаков проживав у батьківському домі, у сім'ї брата Антонія, який допомагав храмові по господарству, а в останні роки життя служив у ньому дияконом¹. Скит відвідували сотні людей, але 1939 року, зі встановленням радянської влади, його закрили^{1, 2}. За нацистської окупації діяльність відновилася^{1, 2}, а потім скит закрили вдруге: обитель датує це 1950 роком¹, енциклопедія - 1951-м². Засновник повернувся до Лаври, де 1956 року упокоївся в сані архімандрита¹.

1961 року скитський храм знищили^{1, 2}. Уціліла тільки каплиця в цементному цоколі над джерелом, яку люди згодом потай привели до благообразного вигляду¹; віруючі й далі дбали про джерело, впорядкували капличку, приносили ікони².

1991 року поруч звели храм прп. Іова Почаївського, престол якого освятили 1992 року¹. Енциклопедія подає цю подію докладніше: церкву зведено в січні 1992 року, а в лютому правлячий архієпископ Рівненський і Острозький Іриней (Середній) освятив престол на честь преподобного Іова, ігумена Почаївського². Пізніше храм набув низки прибудов, включно з дзвіницею, і завершеного архітектурного вигляду¹.

Того ж 1992 року Священний Синод УПЦ благословив відродження тут чоловічого монастиря^{1, 2}, а 1995 року обитель офіційно зареєстрували².

Далі монастир будувався майже безперервно. 1997 року звели двоповерховий корпус келій^{1, 2}, 1999 року - ще один житловий дім і дерев'яну купальню над джерелом¹, у 1999-2000 роках - великий дерев'яний храм ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», престол якого освятили 2004 року¹; за енциклопедією, того року новозведений храм освятив архієпископ Варфоломій (Ващук)². 2004 року постав трапезний корпус, де на другому поверсі в 2005-2006 роках влаштували храм свв. Царственних страстотерпців¹ - енциклопедія датує його освячення 2006 роком².

Головна святиня обителі - саме джерело, а також ікони багатьох святих із часточками їхніх мощей². Престольні свята монастиря: Успіння Пресвятої Богородиці - 15 (28) серпня; свято ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» - п'ятниця Світлої седмиці; пам'ять прп. Іова Почаївського - 6 (19) травня, 28 серпня (10 вересня) і 28 жовтня (10 листопада); пам'ять свв. Царственних страстотерпців - 4 (17) липня³. Станом на грудень 2016 року, коли востаннє редаговано енциклопедичну статтю, в обителі проживало двадцять насельників².

Монастирю належить скит на честь св. вмц. Варвари в селі Старий Корець Корецького району Рівненської області, заснований 2003 року при однойменному храмі, збудованому 2001 року на новому кладовищі села⁴. На 2005 рік скит мав новий церковний дім і вів будівництво готельно-житлового комплексу, внутрішні опоряджувальні роботи в якому провели 2006 року⁴. 12 лютого 2026 року, у день пам'яті великих учителів Церкви, у Варваринському скиту митрополит Рівненський та Острозький Пимен очолив святкову Божественну літургію і звершив ієрейську хіротонію⁵.

12 квітня 2020 року, близько десятої ранку, під час Божественної літургії сталася пожежа, яка охопила господарські будівлі монастиря⁶. Площа пожежі становила до 400 кв. м; об 11:50 вогонь удалося локалізувати, о 14:45 - повністю ліквідувати⁶. Жертв і постраждалих не було, храми обителі вогонь не пошкодив: від монастиря до місця пожежі було 500 метрів⁶. Гасили пожежу 5 пожежних автоцистерн і 42 особи особового складу рятувальників зі смт Гоща, м. Рівне та м. Корця⁶. Вогнем знищено господарську будівлю та речі господарського вжитку; за свідченнями очевидців, працівники ДСНС після огляду згорілої будівлі виявили пляшку, в якій, імовірно, була легкозаймиста речовина, а причину пожежі та завдані збитки встановлювало слідство⁶.

Престольне свято обителі очолює правлячий архієрей. 21 квітня 2023 року, у Світлий Четвер, святкове богослужіння в монастирі очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен, а після літургії відбувся хресний хід до цілющого джерела, де звершили молебень⁷. 10 травня 2024 року, у свято ікони Богородиці «Живоносне джерело», богослужіння знову очолив архієпископ Пимен; співав хор сестер Гощанського Покровського жіночого монастиря, а після Літургії хресний хід обійшов обитель і зупинився біля джерела, де освятили воду і звершили молебень⁸.

З 14 по 17 липня 2026 року на території монастиря пройшов православний дитячий табір «Липенський Фавор», що зібрав 70 дітей віком від 13 до 17 років із парафій Рівненського Північного благочиння⁹. Дітей розподілили на п'ять команд; насельник монастиря провів для них екскурсію обителлю, ознайомивши з її історією, святинями та чернечим укладом, щодня учасники відвідували святе джерело на території монастиря, а однією з пам'ятних подій стало паломництво до Благовіщенського жіночого монастиря⁹.