На честь вмц. Параскеви Топловський жіночий монастир
45.000131, 34.877882
- документ про призначення на посаду:
Журнал № 43 засідання Священного Синоду УПЦ від 29.07.1998 року
Топловський жіночий монастир в ім'я великомучениці Параскеви стояв при джерелі в урочищі Топлу, пізніше перейменованому на Учебне, у Білогірському районі Криму - на землі, яку ще в XVIII столітті імператриця Катерина II подарувала своєму камердинеру, греку Захару Костянтиновичу Зотову1. У 1850-х роках біля цього джерела оселилася в землянці дівчина-болгарка Константина із сусіднього села Кишлав1.
У 1858 році тут постала громада «під виглядом кіновії» у Феодосійському повіті Таврійської губернії, а 1864 року цю громаду перетворили на монастир2.
1863 року на місці каплиці збудували кам'яну церкву святої Параскеви, яку 26 липня того ж року за великого зібрання народу освятив єпископ Олексій (Ржаницин)1. 1 серпня 1864 року було отримано найвищий дозвіл на заснування при джерелі святої Параскеви жіночого спільножительного монастиря, який відкрили 25 вересня того ж року1.
1882 року джерело святої Параскеви обладнали каменем1. 1888 року звели каплицю Параскеви Римської, а 1897 року - зимню домову церкву Георгія Побєдоносця1. У 1887 році в обителі заклали новий двоповерховий собор в ім'я Живоначальної Трійці за проектом архітектора В. А. Фельдмана - будівництво так і лишилося незавершеним1.
У монастирі зберігалися частки мощей преподобномучениці Параскеви й великомученика і цілителя Пантелеймона та частка Животворящого Хреста Господнього, отримані з афонського Пантелеймонівського монастиря1. У 1890 році граф Н. Ф. Гейден пожертвував обителі оздоблену перлами й діамантами Казанську ікону Божої Матері, з якою щороку відбувався хресний хід до Феодосії, де при Казанському соборі монастир мав подвір'я, що проіснувало до 1919 року; ще одне подвір'я було в Сімферополі1.
1917 року в обителі проживало 241 насельниця1.
1919 року монастир розграбували, і ці святині зникли1. На початку 1920-х років обитель перетворили на сільськогосподарську артіль «Женский труд» («Жіноча праця»), а 7 вересня 1928 року ухвалили рішення про її ліквідацію1.
У січні 1929 року загони НКВС примусово виселили всіх черниць - усупереч підписаній розписці про повернення на попереднє місце проживання1. Священиків і багатьох черниць, які керували господарством монастиря, заарештували, і вони загинули в таборах1. Тоді ж підірвали недобудований Троїцький собор, а на території обителі розмістили радгосп «Безбожник»1.
Ігуменя Параскева (Родимцева) очолювала обитель із 1889 року й померла 3 грудня 1928 року1. У 2009 році Сімферопольська єпархія зарахувала її до собору місцевошанованих святих, затвердивши іконописне зображення та богослужбові тексти на її честь3.
Під час Другої світової війни в монастирі стояли гарнізон і штаб піхотної дивізії1.
8 серпня 1992 року в колишній обителі відслужили першу після закриття монастиря Божественну літургію, а 8 липня 1993 року Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України зареєструвала статут Топловського жіночого монастиря преподобномучениці Параскеви1.
Академічний довідник Білогірського району 2003 року називає колишню обитель, під 1864 роком, серед архітектурних пам'яток цього села4.
Показати джерела
- 1. «ТОПЛОВСКИЙ МОНАСТЫРЬ» (енциклопедія). Древо - открытая православная энциклопедия (drevo-info.ru) (дата звернення: 2026-09-01)
- 2. «ЭСБЕ/Параскевиевский Топловский монастырь» (енциклопедія). Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, т. XXIIa (1897), с. 778, транскрипция на ru.wikisource.org, 1897 (дата звернення: 2026-09-01)
- 3. «Засідання 25 березня 2009 року» (церковний документ). Священний Синод Української Православної Церкви, 2009 (дата звернення: 2026-09-01)
- 4. Кілесса В. Г. «Білогірський район» (енциклопедія). Енциклопедія Сучасної України, 2003 (дата звернення: 2026-09-01)
- Журнал № 31 засідання Священного Синоду УПЦ від 27.12.2002 року
- Журнал № 43 засідання Священного Синоду УПЦ від 29.07.1998 року
- Журнал № 53 засідання Священного Синоду УПЦ від 28.10.1997 року
- Журнал № 16 засідання Священного Синоду УПЦ від 27.07.1993 року
