Спасо-Покровський жіночий монастир

Улітку 2017 року, коли в селі Вільха Романівського району на Житомирщині засновували жіночий монастир, настоятель сільського Свято-Покровського храму схіархімандрит Амфілохій (Волощенко) розповів місцевому виданню, що колись тут стояв величезний двоповерховий Димитрівський храм, який у 1962 році зруйнували танками⁴. Саме на місці тієї парафії й утворили нову обитель¹.

Священний Синод Української Православної Церкви ухвалив це на засіданні 26 липня 2017 року в Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі, за рапортом правлячого архієрея Житомирської єпархії: благословив утворити Спасо-Покровський жіночий монастир Житомирської єпархії на місці Свято-Покровської парафії в селі Вільха Романівського району, а також прийняти та зареєструвати статут обителі^{1, 3}.

Причину, з якої монастир узагалі зміг постати, назвав Предстоятель Української Православної Церкви у вітальному слові 24 серпня 2017 року: віряни передали на заснування нової обителі все майно сільської релігійної громади².

Наприкінці липня того ж року монастир займав скитську споруду приблизно за триста метрів від храму, і жило в ній десять сестер; молилися вони в Казанській церкві, другому храмі села, а центральний монастирський храм на честь образу Спаса Нерукотворного був тоді щойно закладений⁴.

Будував обитель схіархімандрит Амфілохій (Волощенко). До липня 2017 року він був настоятелем сільського Свято-Покровського храму⁴, а далі джерела називають його засновником, духівником і будівничим монастиря^{5, 6}.

Закладений храм - на честь образу Спаса Нерукотворного - освятили 26 вересня 2020 року, у суботу перед Воздвиженням чесного Животворящого Хреста Господнього. Чин освячення новозбудованої церкви очолив Керуючий справами Української Православної Церкви у співслужінні ще чотирьох архієреїв; навколо неї звершили хресний хід, а літургію того дня служили пасхальним чином, бо Церква цього дня згадує оновлення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі⁵.

Схіархімандрит Амфілохій відійшов у вічність 9 червня 2024 року, на 55-му році життя, після довготривалої і виснажливої хвороби⁶. Поховали його 11 червня: заупокійну літургію очолив правлячий архієрей, співав хор семінаристів Свято-Успенської Почаївської лаври, а після чину похорону труну перенесли зі Свято-Покровського храму до місця поховання на території храму Нерукотворного Спаса⁶.

Через рік, 9 червня 2025 року, у День Святого Духа, в обителі освятили нижній храм на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських у Свято-Троїцькому соборі, який тут будують⁷. За тією ж літургією підносили заупокійні молитви за фундатора і будівничого монастиря, що спочив рік тому, а потім молилися на його могилі⁷.

Влітку 2026 року на території обителі три тижні працював єпархіальний дитячий табір, у якому взяли участь понад сто дітей; програму того року присвятили вивченню таїнств Церкви⁸.