Іллінський чоловічий монастир

Іллінський чоловічий монастир Одеської єпархії Української Православної Церкви виріс із подвір'я афонського Іллінського скиту^{1, 3}. 1884 року Свято-Іллінський гуртожитний скит на Афоні придбав будинок на Пушкінській вулиці неподалік вокзалу, і до 1890 року в ньому розміщували прочан¹.

Подвір'я існувало для допомоги тим, хто прямував через Одесу на Афон і до Палестини: прочанам давали притулок, допомагали одержати закордонний паспорт, відправляли на пароплав, зберігали речі¹. Потреба в церкві виникла одразу — і для братії з паломниками, і для православних мешканців міста. 1890 року Святіший Синод за благословенням архієпископа Херсонського й Одеського Никанора дозволив скитові мати ширше подвір'я і при ньому церкву, а для будівництва скит придбав ще одну ділянку землі, завбільшки з усе колишнє подвір'я¹.

Закладку церкви звершив настоятель скиту архімандрит Гавриїл 10 листопада 1894 року, у присутності найвищих адміністративних представників Одеси та маси городян¹; в основу храму замурували пам'ятну табличку, а перший наріжний камінь поклав сам архімандрит³. 1896 року будівництво трипрестольного п'ятикупольного храму завершили¹. 22 грудня 1896 року головний престол в ім'я чудотворної ікони Божої Матері «Млекоживителька» освятив архієпископ Херсонський і Одеський Іустин у співслужінні єпископа Єлисаветградського Тихона, настоятеля скиту архімандрита Гавриїла та білого і чернечого духовенства; 23 грудня архімандрит Гавриїл із ключарем протоієреєм Гавриїлом Селецьким освятили правий боковий вівтар в ім'я святого пророка Іллі, а 28 грудня — лівий, в ім'я архангела Гавриїла. При вході до церкви праворуч влаштували каплицю в ім'я святителя Миколая Мирлікійського¹.

У храмі перебували три святині, привезені архімандритом Гавриїлом з Афону: чудотворна ікона Божої Матері «Млекоживителька», хрестоподібна частина дерева Животворящого Хреста Господнього і ліва стопа святого апостола Андрія Первозванного. Нині всі три зберігаються у Свято-Успенському одеському чоловічому монастирі^{1, 3}.

Сам преподобний Гавриїл Афонський народився 8 січня 1849 року в Київській губернії в небагатій родині й у хрещенні дістав ім'я Георгій — того дня Церква вшановує преподобного Георгія Хозевіта. На дванадцятому році життя він осиротів, вивчився в сільській школі, а після тяжкої хвороби дав обітницю відвідати київські святині й виконав її. 1867 року він вирушив до Єрусалима, наступного року прибув на Афон і залишився у скиту святого пророка Іллі; 1869 року прийняв постриг з ім'ям Гавриїл, 1874 року був висвячений на ієродиякона, а 1876 року — на ієромонаха².

1922 року подвір'я скасували, храм діяв до 1928—1932 років, а в 1946—1949 роках на подвір'ї знову жили ченці¹. 1995 року Іллінську парафію перетворили на монастир^{1, 3}. Від 1997 року при обителі розташоване єпархіальне управління Одеської єпархії³.

1994 року в храмі знайшли мощі преподобного Гавриїла. Служителі й парафіяни часто чули з підвального приміщення церкви незрозумілі стуки, і багато хто знав, що десь у склепі похований угодник Божий, але де саме — ні; за благословенням правлячого архієрея духовенство храму вирішило обстежити ймовірне місце поховання, і 22 липня 1994 року мощі були знайдені³. 23 жовтня того ж року в Іллінському соборі відбулося прославлення преподобного Гавриїла Афонського: Божественну літургію і чин прославлення звершив тодішній Предстоятель Української Православної Церкви³.

Нині головний престол соборного храму освячено в ім'я святого пророка Іллі, правий боковий вівтар — в ім'я ікони «Млекоживителька», лівий — в ім'я архангела Гавриїла, а кожен день обителі починається з братнього молебню біля раки з мощами преподобного Гавриїла¹. Єпархія називає святинями монастиря Святу Плащаницю, ікону Божої Матері «Годувальниця» і мощі преподобного Гавриїла, а храмовими днями — святкування ікони 25 січня, пам'ять пророка Іллі 2 серпня і день преподобного Гавриїла Афонського³. При монастирі діє недільна школа для дітей від трьох до сімнадцяти років із безкоштовним харчуванням, де молодші вивчають Закон Божий, спів і малювання, а старші розбирають класичні літературні твори, і працює молодіжний клуб³.

Обитель має місце і в загальноцерковних структурах. 26 серпня 2011 року Священний Синод Української Православної Церкви затвердив склад Синодальної комісії у справах монастирів, до якої увійшов намісник цього монастиря⁵. 26 січня 2012 року журналом № 12 Синод благословив відкрити в Одесі скит Свято-Іллінського Одеського чоловічого монастиря на честь ікони Божої Матері «Всецариця»⁴. А 20 липня 2019 року монастир разом із Міжнародним інститутом афонської спадщини та музеєм «Християнська Одеса» провів в Одесі міжнародну науково-богословську конференцію «Афонська спадщина і традиції ісихазму в історії та культурі України», приурочену до 170-річчя від дня народження і 25-річчя прославлення преподобного Гавриїла; участь у ній узяли близько п'ятдесяти вчених з одинадцяти країн⁶.