Вознесенський жіночий монастир

Обитель стоїть за два кілометри на захід від села, в урочищі Заберех, або Осеряк¹. Її передісторія почалася в селі Дубовому, де після Першої світової війни жили брат і сестра Рибарі, Іван та Марія. 1920 року Дубове відвідав з місіонерською проповіддю преподобний ісповідник Олексій (Кабалюк), який тоді ніс труди з відродження на Закарпатті православної віри, витісненої в XVII-XVIII століттях внаслідок Ужгородської унії 1646 року. При зустрічі з подвижником Марія відкрила йому своє бажання стати монахинею, і він улаштував її на роботу в хустський інтернат для православних гімназистів, який саме тоді створював².

1924 року Марія повернулася в Дубове й сказала тамтешньому священикові Іоанну Бабичу, жителеві Чумалева, що хоче прийняти чернецтво і влаштувати в Дубовому монастир. Пастир відповів, що в Дубовому важко знайти тихе місце для обителі, і порадив поїхати в Чумалево, де сам був готовий віддати під монастир свою землю. 1925 року Марія побувала в Чумалеві й попросила місцевих жителів підтримати її почин. Гості показали урочище Осеряк: років на тридцять раніше тут під горою жив місцевий юродивий Георгій Кароль і провіщав, що на горі з'явиться монастир. Селяни поступилися цією землею в обмін на ділянку отця Іоанна, і того ж 1925 року почалося облаштування обителі².

1926 року брат Марії став ієромонахом Іларіоном і духівником монастиря. Сама Марія 1933 року прийняла рясофорний постриг, 1938-го - постриг у мантію і сан ігумені, 1968-го відійшла на спокій, 1978-го прийняла схиму і спочила на вісімдесятому році життя².

У 1925-1926 роках в обителі збудували келійний дім і храм Вознесіння Господнього. Пізніше, під керівництвом матері Марії (Рибар), спорудили дерев'яну каплицю святого пророка Іллі та ще кілька житлових корпусів - три дерев'яно-глиняні і два дерев'яні. 1971 року дерев'яно-глиняні корпуси замінили цегляними, 1975-го стару Вознесенську церкву - новою, 1988-го звели нову дзвіницю і нову каплицю святого пророка Іллі, в якій звершують богослужіння у великі свята, у 1989-1990 роках - два нові корпуси, а в 1991-1995 роках - великий Вознесенський храм; відтоді, з 1994 року, мала церква стала храмом для буденних богослужінь³.

Серед святинь обителі - ікона Божої Матері «Солодке лобзання», список чудотворної ікони афонського Філофеївського монастиря, подарований Константинопольським Патріархом архієпископові Савватію, який передав святиню матері Марії в благословення новозаснованій чумалівській обителі 1925 року; а також ікони Божої Матері «Іверська» і «Скоропослушниця», освячені на Афоні: першу передали до монастиря архімандрит Віссаріон (Матичин) та ігумен Валерій (Мірчук) 1974 року, другу - архімандрит Ісаакій (Мотиль) 1975 року⁴.

Обитель відзначає Вознесіння Господнє, сороковий день після Пасхи; празник ікони Божої Матері «Солодке лобзання» в понеділок Світлої седмиці; і пам'ять святого пророка Іллі 20 липня (2 серпня)⁵. Богослужіння звершують щодня: у неділі та свята о 7.00 утреня, о 10.00 Літургія, о 17.00 вечірня й утреня; у будні о 5.00 Літургія, о 17.00 вечірня й утреня⁶.

Усі три престольні дні засвідчені й поза власним календарем обителі. 29 травня 2014 року, у свято Вознесіння Господнього, Божественну літургію тут звершив керуючий справами Української Православної Церкви⁷. 21 квітня 2025 року, у Світлий понеділок, коли обитель святкує свою ікону, тут звершили святкову Літургію⁸. А 2 серпня 2025 року, в день пам'яті святого пророка Іллі та з нагоди сторіччя заснування обителі, звершили святкову Божественну літургію⁹.

25 серпня 2017 року Літургію в монастирі очолив Предстоятель Української Православної Церкви¹⁰. Митрополит Антоній (Паканич) родом із села Чумальово і з дитинства разом із батьками відвідував Вознесенський монастир, де зміцнювався у вірі¹⁰.

Архієрейські богослужіння відбуваються в обителі й у звичайні дні церковного року: 12 серпня 2024 року, в день мученика Іоанна Воїна¹¹, 6 березня 2026 року, у п'ятницю другого тижня Великого посту, коли тут звершили Літургію Передосвячених Дарів¹², і 16 травня 2026 року, в день преподобного Феодосія Печерського¹³.