Преображенський жіночий монастир

Монастир у селі Пісківка на Київщині виріс із будівель дитячого санаторію: 2003 року Київській митрополії Української Православної Церкви передали приміщення скасованого й напівзруйнованого санаторію, і тоді ж було вирішено заснувати тут обитель¹. Відкрити жіночий монастир вирішили за благословенням Блаженнішого Митрополита Володимира, а духівником і будівничим обителі призначили архімандрита Філарета (Кучерова), який тоді очолював Синодальний відділ Української Православної Церкви «Місія соціальної допомоги дітям»²; за словами самої обителі, це багато в чому визначило характер її соціального служіння¹.

Роботу почали з інфраструктури: відновили комунікації, а перші Божественні літургії звершували в облаштованій для цього кімнаті². Під час ремонту будівель облаштували домовий храм Преображення Господнього¹; коли постала дерев'яна церква, у домовому храмі стали служити переважно взимку².

14 вересня 2006 року архієпископ Митрофан разом зі священнослужителями та насельниками монастиря освятив закладку дерев'яного храму на честь Чернігівсько-Гефсиманської ікони Божої Матері². Храм будували від 2006 до 2009 року¹; 2009 року будівництво завершили, і 19 серпня, на свято Преображення Господнього, у новозбудованій церкві звершили першу Божественну літургію, яка стала осередком духовного життя обителі². Чин освячення храму звершив, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, єпископ Львівський і Галицький Філарет, а наступного дня він очолив у цьому ж храмі святкову Божественну літургію з нагоди престольного свята монастиря; співслужили йому благочинний обителі, благочинний Солом'янського району міста Києва та насельники монастиря й Макарівського вікаріатства³.

Серед своїх святинь обитель називає частки мощей святих і частку Древа Чесного і Животворящого Хреста Господнього⁴; за архівною версією монастирського сайту, вклонитися їм можна саме в дерев'яному храмі². Престольних свят у монастиря два - Преображення Господнє і вшанування Чернігівсько-Гефсиманської ікони Пресвятої Богородиці⁵.

Соціальне служіння, закладене при заснуванні, обитель веде в кількох сусідніх дитячих будинках та інтернатах¹. Разом із благодійною організацією «Відродження та духовність нації» монастир допоміг відкрити комп'ютерний клас у санаторній школі-інтернаті № 19 для дітей, хворих на сколіоз, у Києві: передали комп'ютери й комп'ютерні столи, а для частини кабінетів обладнали шафи для документів і медикаментів⁶. До спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату в селі Вишевичі священики монастиря їздять не вперше: 23 грудня 2015 року, до дня святителя Миколая, кожна дитина отримала іконку святителя, браслетик із хрестиком і набір солодощів, а священик провів із дітьми духовну бесіду⁷. У тому ж інтернаті духовенство обителі разом із місцевими священиками освятило каплицю, яку звели зусиллями педагогічного колективу, працівників інтернату та їхніх меценатів; освячення звершили в день Різдва Пресвятої Богородиці⁸. 15 січня 2021 року монастир посприяв поповненню матеріально-технічної бази загальноосвітньої школи в селі Забуяння на Макарівщині².

З літа 2012 року на території обителі діє безплатний православний дитячий табір; у розпорядку його дня - молитва, послух, інтерактивні ігри та бесіди зі священиком⁹. Табір має назву «Троїцький»: другого року поспіль він тривав з 2 по 9 серпня, і в день пам'яті Почаївської ікони Божої Матері до дітей приїхав єпископ Бородянський Варсонофій, який відслужив із ними молебень і вручив кожному пам'ятний церковний календар¹⁰. На п'яту зміну, що тривала з 30 липня по 9 серпня, дітей зібралося вже до сорока - майже вдвічі більше, ніж роком раніше; наприкінці перебування спільними силами сестер монастиря й дітей була проспівана Божественна літургія, і для декого з них причастя стало першим¹¹.

Писала про обитель і центральна церковна преса: наприкінці липня 2016 року дев'ятеро хлопчиків і дівчаток віком від 7 до 12 років - діти з інвалідністю та з малозабезпечених родин - з 20 липня протягом 10 днів відпочивали в дитячому таборі на базі відпочинку неподалік монастиря, побували в обителі на екскурсії й долучилися до Літургії, на якій причастилися¹².

Приймала обитель і прочан: у суботу 5 жовтня тут зупинилося близько ста учасників хресної ходи, що вийшла зі Свято-Михайлівського храму міста Києва за благословенням Блаженнішого Митрополита Володимира і прямувала до ставропігійного жіночого монастиря Афонської ікони Божої Матері в селі Чоповичі на Житомирщині; прочани молилися за Божественною літургією, частина з них причастилася, після чого їх пригостили гарячим обідом¹³.

Ще один задум обителі лишається на стадії розробки - хоспіс для ВІЛ-інфікованих дітей². Основою для нього мають стати старі занедбані корпуси колишнього піонерського табору, що збереглися на монастирській території: за кілька років силами монастиря відреставровано дахи цих корпусів, частково впорядковано прилеглу територію та зведено кам'яний мур по всьому периметру⁹.