На честь прп. Паїсія Величковського ставропігійний чоловічий монастир

Ставропігійний чоловічий монастир на честь преподобного Паїсія Величковського постав у селі Морозівка неподалік від Севастополя¹. До 1948 року це село називалося Алсу².

Про давнє Алсу відомо небагато: 1778 року звідси переселилися до Приазов'я 289 християн, а в «Камеральному описі Криму» 1784 року поселення вже не значилося². 1796 року тут відвели землю офіцерам Грецького батальйону, проте відомість 1805 року Алсу не згадує; на карту Криму його нанесли 1842 року².

Початок обителі поклала спроба відновити давній монастир у Херсонесі: 1999 року при соборі святого рівноапостольного князя Володимира, який відбудовували на херсонеських руїнах, було зареєстровано монастир³.

Та оскільки територія й частина будівель старого монастиря від радянських часів належали заповідникові «Херсонес Таврійський», собор у 1997-2004 роках відновили як парафіяльний, і він дістав статус кафедрального, а влаштування обителі повели далі — на землі, яку пожертвували благодійники в Морозівці³.

У перше десятиліття XXI століття будівничим монастиря був отець Паїсій (Дмоховський), а 2005 року в обителі добудували храм преподобного Паїсія Величковського³. Власна сторінка монастиря згадує також перепоховання останків із розореного цвинтаря іншого монастиря, який братія знайшла в горах³.

Заснування обителі відносять до 2010 року⁴; тоді ж вона дістала статус ставропігії³.

16 серпня 2011 року монастир відвідав Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, під час архіпастирського візиту до Сімферопольської єпархії¹. За повідомленням офіційного сайту Церкви, він звершив освячення соборного храму обителі в ім'я преподобного Паїсія Величковського, а по тому — освячення місця під монастирський храм на честь Живоначальної Трійці¹; власна сторінка монастиря описує ту саму подію як закладення каменя в основу великого соборного храму³.

Предстоятелеві співслужили його секретар архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр та архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор; по богослужінні Митрополит Володимир побажав насельникам Божої допомоги у трудах з відродження монастиря¹.

Преподобний Паїсій Величковський, чиє ім'я носить обитель, народився 1722 року в Полтаві й навчався в Києві; він трудився в монастирях на теперішніх українських землях, у Молдо-Волощині та на Афоні, а спочив 1794 року в Нямецькій лаврі в Молдові⁵.

У листопаді 2011 року, за благословенням Блаженнішого Володимира, священноархімандрита обителі, намісник монастиря побував у Нямецькому монастирі в Румунії, а перед тим — у монастирях Секу і Драгомирна, пов'язаних із подвигами преподобного Паїсія⁶.

У Нямці він звершив Божественну літургію, за якою Євангеліє читали слов'янською мовою — з примірника, надрукованого 1763 року в Драгомирні з благословення преподобного Паїсія, із власноручним записом старця на титульному аркуші⁶. Від імені Митрополита Володимира нямецькій обителі передали ікону з часткою мощей преподобної Єлени Флорівської⁶.

Наприкінці того ж року монастир молитовно відзначив день свого небесного покровителя: після літургії відправили молебень перед мощами преподобного старця Паїсія з проханнями про одужання священноархімандрита обителі Блаженнішого Митрополита Володимира, а благодійникам монастиря вручили церковні нагороди⁷.

5 листопада 2012 року в обителі звершили Літургію апостола Якова, брата Господнього, а в храмі преподобного Паїсія Величковського виставили ковчег із часткою мощей апостола⁸.

13 червня 2013 року, за благословенням священноархімандрита обителі, по завершенні Божественної літургії звершили чин освячення закладного каменя під братський корпус, який тоді споруджували⁹. Будівництво почалося з ініціативи благодійника, котрий передав обителі список чудотворного образу Богородиці «Скоропослушниця», привезений з афонського монастиря Дохіар⁹.

Того дня для парафіян приготували святкову трапезу, а народний колектив Балаклавського будинку культури дав святковий концерт⁹. У книзі «Літопис обителі» записано, що наприкінці тієї літургії жінка, яка багато років страждала на тяжку недугу, після молитви біля образу Богородиці дістала зцілення й лишила біля ікони срібний натільний хрест⁹.

8 грудня 2013 року, за благословенням Блаженнішого Володимира й на запрошення митрополита Кишинівського і всієї Молдови, з обителі до Кишинева доставили ікону з частиною святих мощей преподобного Паїсія Величковського⁵. Привезення святині приурочили до 25-річчя прославлення преподобного в лику святих; образ виставили для поклоніння в кафедральному соборі Різдва Христового, де він мав перебувати з 8 до 13 грудня⁵.

При монастирі діяло Вознесенське подвір'я в селі Гончарному, за десять кілометрів на південь автомобільними дорогами¹⁰.