Введенський жіночий монастир

Обитель заснував 1904 року митрополит Буковини і Далмації Володимир (де Репта) — для підтримки санітарної служби на випадок надзвичайних ситуацій, епідемій чи повеней². Основним завданням монастиря його статут називав догляд за хворими та піклування про них; черниці допомагали також доглядати дітей у дитячих притулках².

У 1960 році будинки обителі відібрали, і в них оселилися сторонні люди: у головному корпусі по черзі розташовувалися дитячий садок, інтернат, майстерні та контори відділів обласного управління освіти². Черниць переселили до Хрещатицького монастиря, спустошеного після розгону його братії; у 1962 році розігнали й саме сестринство, а монастир остаточно знищили — частина черниць перейшла до інших обителей, решта несла чернечий подвиг у миру².

Монастир повернули єпархії 20 жовтня 1994 року². 27 грудня 1994 року Священний Синод Української Православної Церкви, за рапортом архієпископа Чернівецького і Буковинського Онуфрія, журналом № 29 благословив відкриття Свято-Введенського жіночого монастиря в Чернівцях¹. Статут обителі зареєстрували 25 травня 1995 року².

На подвір'ї відродженого монастиря звели новий Свято-Троїцький собор із підземним храмом на честь преподобного Іоанна Кущника; у ньому стоять кіоти з частками мощей Хозевітських мучеників і преподобного Кукші Нового та інші святині². Камінь на початок будівництва собору заклав митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій².

4 грудня 2019 року, у день свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, Предстоятель Української Православної Церкви очолив у монастирі урочисте богослужіння і хресний хід навколо храму; того року обитель відзначала потрійний ювілей — сто п'ятнадцять років від заснування, двадцять п'ять від відновлення і п'ятнадцять від побудови Свято-Троїцького собору². 4 червня 2024 року монастир відвідав Предстоятель Православної Церкви в Америці: він ознайомився з чернечим життям обителі, поспілкувався з монахинями і вклонився її святиням³.