Миколаївський жіночий монастир

Миколаївський жіночий монастир - обитель Української Православної Церкви в селі Микільське Волновахського району на Донеччині¹. Коли 29 липня 1994 року Священний Синод поділив Донецьку єпархію надвоє й виділив із неї Горлівську, Волновахський район лишився у складі Донецької єпархії².

Микільське лежить на рівнині й розділене надвоє річкою Кашлагач; засноване село в 1840-х роках³. До революції воно поділялося на два населені пункти - Василівку з парафіяльним храмом святителя Василія Великого на південному березі річки та Микільське з парафіяльним храмом святителя Миколая Мирлікійського на північному³.

Мурований Миколаївський храм збудували 1910 року⁴. У 1930-х роках храм закрили, і в ньому були влаштовані склади, майстерні та бойня⁴.

У священницькому домі при цьому храмі влаштували домову церкву на честь ікони Божої Матері «Знамення»⁴. Назву їй дала шанована в Микільському Курська-Корінна ікона Божої Матері, яка за іконографією належить до типу «Знамення»⁴.

Обидві обителі в Микільському заснував схиархімандрит Зосима (Сокур), який помер 29 серпня 2002 року⁵. У миру Іван Олексійович Сокур, він народився 3 вересня 1944 року, а 1975 року, закінчуючи навчання в академії, прийняв чернечий постриг з іменем Савватій; у 1980 році його звели в сан ігумена⁵.

У другій половині 1980-х років цивільна влада домоглася переведення отця Савватія до Микільського, куди не ходив рейсовий пасажирський транспорт⁵. У 1990 році він був зведений у сан архімандрита, а в 1992 році прийняв схиму з іменем Зосима⁵.

У 1997 році отець Зосима взяв в оренду в сільради будинок, що стояв поблизу Василіївського храму, і влаштував у ньому богадільню на п'ятдесят осіб⁵.

Ті з його духовних дітей, хто прагнув чернецтва й мав до того потрібні якості, склали в Микільському дві громади - братню і сестринську⁵. Братський корпус звели 1998 року, сестринський - 1999 року; сестринська громада дістала статус монастиря 1998 року, братська - 2001 року⁵.

19 травня 1998 року Священний Синод Української Православної Церкви, вислухавши рапорт архієпископа Донецького і Маріупольського, журналом № 27 благословив відкриття жіночого монастиря в селі Микільське Волновахського району Донецької області¹.

21 грудня 2001 року Синод журналом № 27 благословив відкриття в тому самому селі чоловічого монастиря на честь святого Василія Великого⁶.

На Великдень 2002 року в трапезному храмі Всіх святих землі Руської, прибудованому до сестринського корпусу, відправили першу Божественну літургію⁵. Храм відкрили того ж 2002 року, а на його башті поставили куранти⁴.

За описом, розміщеним 2013 року на сайті обох обителей у Микільському, обидва суміжні монастирі були збудовані навколо Василіївської церкви в центрі південної половини села, а Миколаївський храм у центрі північної половини перебував у віданні Миколаївської обителі³.