На честь ікони Божої Матері "Відрада і Втіха" жіночий монастир
50.066480, 30.418847
- документ про призначення на посаду:
Журнал № 132 засідання Священного Синоду УПЦ від 22.11.2008 року
Жіночий монастир на честь ікони Божої Матері «Відрада і Втіха» стоїть у селі Велика Вільшанка на Київщині й належить до Київської єпархії Української Православної Церкви1, 2. Його відкриття благословив Священний Синод Української Православної Церкви на засіданні 11 листопада 2008 року, журнал № 971. Задум обителі був пов'язаний із пам'яттю про колишній Знаменський скит київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря: місцевість, де скит стояв, кияни свого часу знали як Васильчикову дачу, і її 42 гектари сьогодні займає майже весь парк Нивки. Землю під нову обитель шукали спершу саме там, однак дістати її не вдалося, і місце для монастиря знайшлося під Великою Вільшанкою2.
Самі землі Великої Вільшанки та сусідніх сіл до конфіскації церковної власності у XVIII столітті належали київському Флорівському монастирю; в обителі про це дізналися вже тоді, коли будівництво розпочалося2.
Монастирський комплекс зводили в афонському (македонському) стилі, звіряючись із фотопрототипами; визначальною для проєкту стала робота архітектора Анни Денежної2. Матеріали добирали автентичні: покрівельний свинець, плінфу, яку виготовляли у власній керамічній майстерні обителі, натуральний камінь і дерево2. Над комплексом працювали майстри з Грузії та мозаїсти з Білорусі; різьблення по дереву й мармурові розетки на підлозі виконали українські майстри, а розписи храму та ікони іконостаса належать українському іконописцеві, лауреатові Державної премії Олександру Рудому2.
Крім головного храму, обитель має ще один, домовий, — на честь преподобного Іони; він міститься на третьому поверсі корпусу, і власний сайт монастиря називає його поки що єдиним в Україні храмом, присвяченим цьому святому2. Літургійне життя в обителі почалося 13 липня 2013 року, у день Собору славних і всехвальних дванадцяти апостолів2.
На початку 2010 року у Ватопедському монастирі на Афоні написали точну копію чудотворної ікони «Відрада і Втіха» — у благословення жіночій обителі на Київщині3. Зберігається тут і копія келійної ікони того самого образу, що належала святителеві Димитрію Ростовському, виконана у Спасо-Яковлевському Димитрієвому монастирі3. Ще один список — Серафимо-Понетаївської ікони «Знамення» — привезли в дар майбутньому монастирю з Єрусалима тоді, коли ще розглядалося питання про виділення землі на місці колишнього Знаменського скиту5. Окрему святиню становить зібрання частинок мощей: укладений за абеткою перелік, який публікує сама обитель, налічує 273 святих4.
Показати джерела
- 1. «Засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 11 листопада 2008 року, журнал № 97» (церковний документ). Священний Синод Української Православної Церкви, 2008 (дата звернення: 2026-08-28)
- 2. «История» (офіційний сайт). Ольшанский женский монастырь (otrada.net) (дата звернення: 2026-08-28)
- 3. «Икона Божией Матери «Отрада и Утешение»» (офіційний сайт). Ольшанский женский монастырь (otrada.net) (дата звернення: 2026-08-28)
- 4. «Частицы мощей святых, хранящиеся в Ольшанке» (офіційний сайт). Ольшанский женский монастырь (otrada.net) (дата звернення: 2026-08-28)
- 5. «Серафимо-Понетаевская икона «Знамение»» (офіційний сайт). Ольшанский женский монастырь (otrada.net), 2024 (дата звернення: 2026-08-28)
- Журнал № 132 засідання Священного Синоду УПЦ від 22.11.2008 року
- Журнал № 97 засідання Священного Синоду УПЦ від 11.11.2008 року
