Різдва Богородиці жіночий монастир

У 1924 році монахиня Параскева (у миру Юліана Прокоп) разом із Марією Рацюк, Ганною Кемінь та Ганною Ізай звернулися до єпископа Досифея (Васича) з проханням заснувати в Липчі жіночий монастир; землю під обитель подарувала Марія Вакарова¹. 5 червня 1925 року освячення місця під монастир звершив ієромонах Амфілохій, якого владика Досифей призначив благочинним майбутньої обителі^{1, 2}. До 1926 року тут уже стояли церква, два житлові корпуси, кухня, трапезна та майстерні^{2, 3}, а 1928 року склали монастирський статут, затверджений 1931 року окружним урядом³.

1929 року чеський промисловець Р. Заграда відкрив при обителі майстерню з виробництва килимів³. 1931 року, коли відкривався жіночий монастир у Домбоках, частина сестер — монахині Софія й Анисія та три послушниці — перейшли туди¹. У 1932 році в монастирі спорудили літню каплицю на честь пророка Іллі¹. У 1944 році тут проживало сто дванадцять осіб¹; під час війни угорська адміністрація обмежувала господарську діяльність обителі, конфіскуючи землі¹. У 1946 році на монастирському цвинтарі поховали ігумена Феофана Сабова та його брата священника Петра Сабова, яких убили 14 червня того року¹.

Постановою виконкому Хустської районної ради від 12 грудня 1958 року земельні володіння монастиря скоротили з 42,21 до 3,5 гектара¹. У 1959 році, після закриття монастирів і скитів у Драгові, Копашневі, Домбоках, Приборжавському та Бедевлі, черниць із цих громад перевели до Липчі, і загальна кількість насельниць перевищила сто осіб¹. Проте 24 червня 1961 року Закарпатський облвиконком ухвалив рішення про закриття обителі: землю, будинки та інші приміщення передали обласному відділові народної освіти під школу-інтернат¹. 10 липня 1961 року монастир оточила міліція, двадцять п'ять сестер перевезли до Мукачівської обителі, а решту розвезли по домівках; у 1964 році зруйнували церкву, що простояла всього десять років, розібрали три корпуси, каплицю, два млини, ткацьку та швейну майстерні, конфіскували дзвони й електричну турбіну¹. Іконостас роботи І. Павлишинця після знищення монастиря зник безслідно¹.

Монастирське життя в Липчі відродилося 1990 року^{2, 3}. У 1991 році заклали церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці, освячену 1995 року, а 2000-го завершили її настінний розпис^{2, 3}. Від 2001 року в обителі зводили дзвіницю та каплицю на честь святої рівноапостольної княгині Ольги². 18 квітня 2010 року тут відзначили потрійний ювілей — вісімдесят п'ять років від заснування, двадцять від відродження і п'ятнадцять від відбудови соборного монастирського храму²; на той час в обителі несли послух двадцять три насельниці й троє священнослужителів². 4 травня 2025 року, у Неділю жон-мироносиць, святкову Божественну літургію з нагоди сторіччя заснування монастиря очолив митрополит Хустський і Виноградівський Марк у співслужінні митрополита Херсонського і Таврійського Іоанна, архієпископа Угольського Симеона, єпископа Скадовського Веніаміна та духовенства єпархії⁴. У липні 2025 року обитель передала позашляховик для потреб Збройних Сил України⁵.