Пантелеймонівський жіночий монастир

Пантелеймонівський жіночий монастир стоїть у селі Осій-Кам'янка Іршавського району на Закарпатті й належить до Мукачівської єпархії Української Православної Церкви^{1, 5}. Обитель молода: її початок припадає на 2000 рік, а монастирем вона стала 2005-го^{1, 2}.

Заснував її протоієрей Георгій Петровцій, який доти жив у селі на спокої^{2, 4}. За переказом, записаним в обителі 2014 року, на Пасху йому приснився сон: він бачив гору й чув голос Матері Божої - "На цьому місці будуй монастир"⁴. Через два тижні сон повторився, а втретє священник прийняв його як Боже повеління й близько місяця шукав побачене місце з різних боків села, доки не прийшов в урочище Кам'янка й не впізнав його⁴.

На тому місці спершу поставили мармуровий хрест і взялися будувати храм: спочатку тимчасовий, а згодом теперішній⁴. Першу Божественну літургію тут відслужили 9 серпня 2000 року, а далі почали звершувати літургії щонеділі^{4, 13}. У перші роки існування обителі в ній збудували дерев'яну каплицю².

У 2003 році почали зводити великий кам'яний храм на честь великомученика і цілителя Пантелеймона^{2, 4}. Отець Георгій, як переказують в обителі, повторював: "Я не доживу, коли тут буде монастир, але тут буде монастир"⁴. Він будував три роки й раптово помер 3 жовтня 2004 року; поховали його біля Свято-Михайлівського храму в селі⁴.

Відкриття Свято-Пантелеймонівського чоловічого монастиря в селі Осій-Кам'янка Іршавського району Закарпатської області благословив Священний Синод Української Православної Церкви на засіданні 26 липня 2005 року, журналом № 14, вислухавши рапорт єпископа Мукачівського і Ужгородського Агапіта¹. Спершу братія жила у вагончиках, бо будівель на місці ще не було⁴.

У листопаді 2011 року з благословення та рішення правлячого архієрея Мукачівської єпархії монастир став жіночим⁴. 10 листопада 2011 року до обителі направили двох сестер зі Свято-Успенського жіночого монастиря села Домбоки на Мукачівщині, а 15 серпня 2012 року тут відбувся перший у житті обителі монаший постриг⁴.

За описом 2014 року, в обителі жили чотири насельниці - три монахині й одна послушниця; сестри пекли просфори та хліб, виготовляли свічки й порали город, у неділю співав хор, зібраний із прихожан монастиря, а на богослужіння приходили люди з Іршави та села Ільниця⁴.

З 2011 року духівником обителі був архімандрит Марк (Кюкало)^{10, 12}. Він народився 10 березня 1935 року в селі Кушниця того ж Іршавського району, після школи пішов послушником у Городилівський Свято-Троїцький чоловічий монастир біля Хуста й повернувся туди після строкової служби; але антирелігійна кампанія кінця 1950-х років ліквідувала майже всі скити й монастирі краю, зокрема й Городилівський¹⁰.

Священничу хіротонію він прийняв 1970 року, служив на парафіях Полтавщини, а з 1973 року - на Закарпатті; від 1990 року ніс духівницький послух у жіночих обителях єпархії¹⁰. Чернечий постриг з іменем Марк прийняв у Великий піст 2011 року й того ж року став духівником Пантелеймонівського монастиря¹⁰. У єпархії його називали відомим місіонером, будівничим і відновлювачем кількох обителей¹².

Архімандрит Марк помер 16 жовтня 2023 року на 88-му році життя; 18 жовтня чин похорону в Пантелеймонівському монастирі очолив керуючий Мукачівською єпархією^{10, 11}.

Серед святинь обителі - частки мощей великомученика Пантелеймона та інших святих³. На престольне свято 2016 року до монастиря з парафій Мукачівської єпархії з'їхалися сотні вірян і понад 30 священнослужителів⁷.

9 серпня 2017 року керуючий Мукачівською єпархією освятив в обителі новий храм і престол на честь ікони Божої Матері "Достойно єсть", а після літургії довкола центрального храму монастиря на честь великомученика Пантелеймона звершили хресний хід з уставним читанням Євангелія⁵. Роком пізніше, 9 серпня 2018 року, в головному храмі обителі освятили новий престол і оновлений храм, а по літургії - поклонний хрест⁶.

Канонічно зміну статусу обителі закріпили пізніше: 3 квітня 2019 року Священний Синод Української Православної Церкви, розглянувши рапорт керуючого Мукачівською єпархією, реорганізував Свято-Пантелеймонівський чоловічий монастир на жіночий - журнал № 4⁸. Керуючий справами Української Православної Церкви навів цей акт у річному звіті за 2019 рік як одну з двох реорганізацій обителей того року⁹.

У 2025 році вийшла друком монографія з історії виникнення та діяльності обителі¹³. Її автор - краєзнавець Володимир Роман, науковий співробітник Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна); книжку обсягом 152 сторінки видало ужгородське видавництво, а присвячена вона 25-річчю першої літургії на місці монастиря та 20-річчю його відкриття¹³.