Петро-Павлівський Світязський чоловічий монастир

Петро-Павлівський Світязький чоловічий монастир стоїть у селі Світязь Шацького району на Волині, біля найбільшого озера України^{1, 2}.

Перша згадка про поселення відноситься до 1444 року, а вже в архівних документах за 1531 рік згадується про церкву і парафію села Світязь, що входила до складу Любомильської протопопії². Саме поселення належало до Любомильського староства Холмської землі Руського воєводства Польщі, і за податковими реєстрами храм платив на рік 16 грошів податку, а в 1564 і 1589 роках - два форинти². На той час Світязь належав князям Сангушкам².

6 липня 1659 року дипломом короля Яна Казимира Любомльське староство вотчинним земським правом, і Світязь у його складі, було подароване київському воєводі, гетьманові Запорозьких військ Іванові Виговському, а після його смерті - синові Остапові; юридично Виговські володіли ним до 1768 року². 2 травня 1775 року Любомль із прилеглими землями передарували графові Францішеку-Ксаверію Браницькому, і граф дозволив у Світязі вільну рубку лісу для храму². Після третього поділу Польщі 1795 року всю територію Любомильського староства приєднали до Волині².

22 січня 1834 року храм згорів від недопаленої свічки, але вже 1835 року світязяни звели дерев'яну каплицю з дзвіницею тієї ж назви². На початку 1840-х років стараннями графа Владислава Браницького (1782-1843) у Світязі розпочали будівництво мурованої церкви, а закінчила його вже після смерті чоловіка дружина Владислава - графиня Роза Станіславівна Потоцька². 1846 року церкву освятили².

Споруда стоїть на східному березі озера². З півдня і півночі до неї прилягають чотириколонні тосканські портики з двосхилим дахом²; з тих далеких часів у храмі зберігся іконостас². Рішенням Ради Міністрів УРСР церкву як пам'ятку архітектури взято під охорону держави, охоронний номер 1043².

1891 року в селі відкрили церковнопарафіяльну школу, а 1900 року на державні кошти побудували приміщення для неї³. У 1911 році тут навчалося 65 хлопчиків і 5 дівчаток, а парафія налічувала більше 3 тисяч прихожан³. 1905 року Петропавлівську церкву відвідав володимир-волинський єпископ Арсеній, а 1910 року - святитель Фадей (Успенський)³.

Перша світова війна не минула храму: з його дзвіниці зняли дзвони, очевидно, для переплавлення на зброю³. По закінченні війни парафія увійшла до складу Православної Церкви в Польщі й належала до Варшавської єпархії³.

З 1918 по 1943 рік настоятелем був священик Анастасій Абрамович, і це був один із найскладніших періодів в історії храму⁵. Польська влада врізала церковні землі³, та попри це парафія 1923 року збудувала капличку в селі Голядин³ - її переносили туди під керівництвом отця Анастасія⁵, - а 1926 року коштом парафіян перекрила дах церкви бляхою³; при церкві діяло братство святого пророка Іллі³. Отець Анастасій входив до складу виконавчого комітету допомоги безробітним у Шацьку⁵. У час, коли насаджувалися польська мова й католицька віра, він говорив проповіді тільки українською і щотижня читав у церковнопарафіяльних школах по 18 лекцій⁵. Результати своєї праці він виклав у посібнику «Методика Закону Божого», розрахованому на вчителів і священиків; редактором видання став директор Луцької української гімназії Іван Власовський, і 1938 року книгу надрукували в Крем'янці⁵. Наприкінці 1943 року священик із родиною прийняв мученицьку смерть⁵.

1939 року, з приходом радянської влади, світязьку церкву віднесли до складу Волинської єпархії³. Божою милістю церква ніколи не закривалася³: лише в 1967-68 роках протягом дев'яти місяців служби у храмі не було³. Коштом парафії 1988 року група реставраторів з Рівненщини здійснила необхідні внутрішні і зовнішні ремонтні роботи³.

З 1999 по 2004 рік при світязькій парафії на турбазі щоліта діяв православний табір для дітей-сиріт, фундатором якого був архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський Симеон⁴. День у таборі починався й закінчувався молитвою та хресним ходом з іконою і свічками навколо території⁴.

Обитель тут постала за п'ять років. За розповіддю, яку публікує благочиння, 27 вересня 2001 року у світязькому храмі замироточила Почаївська ікона Божої Матері, і відтоді потік людей, що приїздили на молитву, збільшився⁴. 29 березня 2002 року вперше в історії парафії тут відбувся чернечий постриг: настоятель храму став ієромонахом⁴. Тоді ж владика Симеон оголосив про перейменування храму села Світязь у Петропавлівський скит Низкиницького чоловічого монастиря⁴.

28 жовтня 2003 року архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський звершив Літургію та молебень і заклав наріжний камінь храму на честь ікони Божої Матері «Спорительниця хлібів» разом із капсулою з документом про заснування Петропавлівської обителі⁴. 16 квітня 2005 року на Божественній Літургії владика Симеон оголосив про перейменування скиту у Світязький Петропавлівський чоловічий монастир⁴.

13 липня 2006 року Священний Синод Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира вислухав рапорт архієпископа Володимир-Волинського і Ковельського Симеона про відкриття Свято-Петропавлівського чоловічого монастиря в селі Світязь Шацького району Волинської області і благословив це відкриття¹. Це Журнал № 31 того засідання¹.

До обителі приносили святині. Влітку 2004 року сюди хресним ходом принесли Кровоточивий образ Спасителя, влітку 2005 року - ікони з Іллінського храму Чорнобиля, а 23 червня 2007 року - мощі святих мучеників Холмських і Підляських⁴. У лютому 2007 року в монастир прибула часточка мощей угодника Божого з гори Синай⁴, а 11 липня 2007 року сюди привезли ковчег із часточками мощей преподобних отців Києво-Печерських⁴.