Адреса:
вул. Уварова, 106, м. Балта, Одеська обл., 66100
Прокласти маршрут
Телефони:
+38(050) 531-12-78
Сайт:
Відкриття:
Журнал № 7 засідання Священного Синоду УПЦ від 24.01.2007 року
Керівник - намісник (ігумен):
Архімандрит Андронік (Христофор), 21.01.1981 року народження;
- документ про призначення на посаду:
Журнал № 66 засідання Священного Синоду УПЦ від 25.09.2013 року
Додаткова інформація на інтернет-ресурсах:
Історія:

Покровський Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир стоїть у місті Балті на Одещині, а початок йому поклала не обитель, а притулок: при своєму домі в Балті священник Феодосій Левицький тримав странноприймальню для вбогих1. Після його смерті 1846 року на місці того дому звели церкву на честь Покрови Божої Матері, а 1907 року в Балті засновано чоловічий монастир1, 2.

Феодосій Левицький, син священника, народився 11 січня 1791 року. Закінчивши курс Подільської духовної семінарії, 1815 року він був рукоположений на священника балтської Миколаївської церкви3. У 1818 році він овдовів, утративши водночас дружину й новонародженого сина, і після смерті батьків цілком віддав себе на служіння Богові3. У 1823 році, подавши імператорові Олександрові Благословенному свій твір про Страшний суд, він був викликаний государем до Петербурга, і той призначив його своїм духівником3. Наступного року, як пише обитель, через заздрість і наклеп придворних ворогів отця Феодосія ув'язнили в Коневецькому монастирі, де він пробув три роки в ув'язненні; звільнений 1828 року, він повернувся до Балти3. Помер він 22 березня 1846 року3.

Улаштовувати обитель до Балти 1907 року був відряджений від подільського єпархіального відомства ієромонах Варлаам, у миру Петро Карпович Козуля, який від 30 червня того ж року керував монастирем як намісник4. Народився він 1 липня 1871 року в селянській родині села Байбузівки на Поділлі, а чернечий постриг прийняв 29 липня 1901 року в Гранівському Преображенському монастирі4. За свідченням обителі, вже 1908 року братії довелося протистояти секті іннокентіївців4. Настоятелем монастиря за намісництва Варлаама був єпископ Балтський Амвросій, у миру Василь Іванович Гудко, вікарій Подільської єпархії від 27 лютого 1909 року, який часто приїздив до обителі, служив і спинявся в ній4. У часи розквіту монастир налічував понад 100 насельників, мав господарський двір, виноградники й велике підсобне господарство із землею1, 2.

Обидва вони загинули за радянської влади. Єпископа Амвросія розстріляли 9 серпня 1918 року, а 2000 року причислили до лику святих4. Архімандрита Варлаама 1923 року перевели настоятелем до Бершадського Спасо-Преображенського монастиря, у серпні 1926 року таємно висвятили на єпископа Бершадського, вікарія Київської єпархії, 17 липня 1931 року заслали до Карагандинської області, а 10 жовтня 1937 року розстріляли поблизу Оренбурга; місце поховання невідоме4.

Саму обитель закрили 1923 року розпорядженням радянської влади: храм пограбували, а братію однієї ночі розігнали й вивезли в невідомому напрямку1. У 1942 році, завдяки Румунській духовній місії, монастир знову відкрили, проте житлові корпуси й господарський двір перейшли у власність військового шпиталю1. У 1961 році обитель закрили вдруге, і в храмі розмістилася спортивна школа1.

Мощі засновника пережили обидва закриття. 1909 року з дозволу Святішого Синоду його останки перенесли з кладовища до крипти Троїцького храму монастиря, а після закриття обителі 1923 року повернули назад на кладовище5. У 1997 році їх удруге віднайшли й поклали в раку в Успенському соборі Балти5. 18 квітня 2008 року Священний Синод Української Православної Церкви, розглянувши житіє, труди, подвиги, чудеса та народне вшанування священника Феодосія Левицького, благословив його місцеве прославлення й ухвалив уважати його останки святими мощами (журнал № 29)6.

Відкриття монастиря Священний Синод Української Православної Церкви благословив 24 січня 2007 року журналом № 7, розглянувши рапорт митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела7. Будівлі, однак, повернули не одразу: судовий процес затягнувся на три роки, і лише в листопаді 2010 року монастир передали Одеській єпархії1, 2.

20 грудня 2012 року Священний Синод виділив зі складу Одеської єпархії окрему Балтську єпархію, утворивши її в адміністративних межах чотирнадцяти районів Одеської області (журнал № 103)8. Балта стала архієрейською кафедрою, а Покровський монастир - резиденцією правлячого архієрея1. 19 червня 2014 року Синод змінив назву обителі та вніс зміни й доповнення до її статуту у зв'язку з утворенням Балтської єпархії (журнал № 9)9.

20 жовтня 2012 року мощі святого праведного Феодосія Левицького урочисто перенесли зі Свято-Успенського собору Балти до Покровського монастиря1, 2, а 2013 року освятили головний храм обителі на честь Покрови Пресвятої Богородиці2. 3 червня 2015 року в монастирі освятили сім куполів із хрестами, призначених для Покровського і Троїцького храмів обителі10, і того ж року, до престольного свята, ці храми увінчали сімома новими куполами із золотими маківками11.

У серпні 2015 року при храмі на честь Казанської ікони Божої Матері в селі Пасицели Балтського району відкрили скит Покровського Балтсько-Феодосіївського монастиря12. 4 листопада того ж року, у день святкування Казанської ікони, скит уперше відзначив свій престольний празник13, а в лютому 2016 року в казанському храмі скиту тривав капітальний ремонт, який вела братія монастиря14.

22 листопада 2015 року, у межах архіпастирського візиту до Балтської єпархії, обитель відвідав Предстоятель Української Православної Церкви: він вклонився мощам засновника монастиря й оглянув хід ремонтних і відбудовних робіт2, 15. При монастирі діє паломницький відділ Балтської єпархії16.

17 серпня 2021 року Священний Синод Української Православної Церкви благословив місцеве прославлення в лику святих преподобносповідника Антонія Балтського (Ноздріна) у межах Балтської єпархії17, 18. Сам чин прославлення звершили 1 жовтня 2022 року в Покровському Балтсько-Феодосіївському чоловічому монастирі: під час святкової Божественної літургії прочитали рішення Синоду щодо встановлення шанування святого та житіє преподобносповідника, проспівали йому тропар, кондак і величання та вклонилися його мощам й іконі19.

Показати джерела
Всі пов'язані документи:
  • Журнал № 09 засідання Священного Синоду УПЦ від 19.06.2014 року
  • Журнал № 66 засідання Священного Синоду УПЦ від 25.09.2013 року
  • Журнал № 44 засідання Священного Синоду УПЦ від 08.05.2008 року
  • Журнал № 7 засідання Священного Синоду УПЦ від 24.01.2007 року

← Пошук монастирів