Преображенський чоловічий монастир

Спасо-Преображенський чоловічий монастир Хустської єпархії стоїть за два кілометри на захід від села Теребля на Тячівщині, в урочищі, яке в цих місцях звуть Ботинське, або Тяпіш^{1, 2, 3}.

Початок обителі поклав ігумен Іов (Войтишин): на початку 1920-х років він став священником Тереблі й вирішив заснувати тут монастир, а місце за селом указали йому самі селяни^{1, 2}. Юрій Попович пожертвував під обитель гектар своєї землі, а 1923 року подарував отцеві Іову власний будинок, який перевезли й поставили біля каплиці Покрова Пресвятої Богородиці^{1, 2}.

Коли братії побільшало, при обителі почали зводити житловий корпус - за описом М. Сирохмана, на вісім келій^{1, 2}. У 1930-х роках при корпусі спорудили домову церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці^{1, 2}.

У міжвоєнних документах обитель звалася скитом - Спасо-Преображенським, або Фаворським^{4, 5}. Улітку 1923 року до неї вступив послушником Юрій Керечанин і ніс послух під керівництвом ігумена Іова (Войтишина); 20 жовтня 1924 року з благословення єпископа Нішського і Карпаторуського Досифея його постригли з іменем Веніамін⁴.

Тереблянський скит став для міжвоєнного Закарпаття місцем, звідки виходило чернецтво краю. Сюди перевели Юрія Боршоша, якого 1924 року на прохання ігумена Іова (Войтишина) постригли в мантію з іменем Феодосій; після ієрейської хіротонії він повернувся до Тереблі, а звідти ігумен Іов направив його на парафіяльне служіння в Дубрівку, де той згодом заснував власний скит⁶.

1926 року послушником сюди вступив Іван Гашпар із Воловця⁵, а 1 лютого 1931 року до обителі перевели Димитрія Андрішка: тут його 18 травня того ж року постригли в рясу, а 8 червня 1935 року - в мантію з іменем Дорімедонт⁷.

З 1930 року настоятелем тереблянської чернечої громади став ієромонах Веніамін (Керечанин)^{2, 4}. За списком насельників від 15 лютого 1931 року в обителі жило десятеро: п'ятеро ієромонахів, двоє монахів і троє рясофорних⁴.

15 червня 1931 року настоятель уклав для скиту статут і монастирські правила з десяти пунктів: ієромонахи служили по черзі, вечірня була влітку о сьомій, а взимку о п'ятій годині, вставали влітку о третій, узимку о четвертій, а за трапезою належала сувора тиша й читання душекорисних книг уголос⁴. Того ж літа збори братії ухвалили, щоб ченці допомогли виплатити гроші за придбані для обителі земельні ділянки, і площа монастирських угідь на горі Тяпіш помітно зросла⁴.

1937 року ченці під керівництвом отця Веніаміна розпочали будувати нову муровану церкву з п'ятьма банями, і в спорудженні храму чимало допомагали жителі Тереблі⁴. Про освячення джерела свідчать по-різному: Ю. Данилець пише, що новобудову освятили через рік⁴, а М. Сирохман - що фундамент освятили на Святу Трійцю 1937 року, будівництво закінчили того ж року, а храм освятив єпископ Володимир 1939 року².

10 червня 1940 року угорські жандарми заарештували ченців тереблянського монастиря на чолі з ігуменом Веніаміном; у листі до єпархіального управління настоятель писав, що ченців зігнали в село до церковного дому⁴. Його самого відправили до Дебрецина, де 20 грудня 1941 року засудили до смертної кари через повішення, але вже в січні 1942 року він вийшов на волю⁴.

У радянські роки в обителі проживало від тринадцяти до тридцяти чоловік⁴. 1947 року ігумена Веніаміна піднесли до сану архімандрита й призначили благочинним монастирів Закарпаття⁴.

19 лютого 1959 року рішенням Тячівського райвиконкому монастирські угіддя скоротили до одного гектара, а конфісковану землю передали колгоспові⁴. Після закриття скиту в Городилові та монастиря в Ізі ченців із цих громад перевели до Тереблі, і на початку 1960 року з понад двадцяти монастирів та скитів Закарпаття лишилося чотири, з яких тереблянський був єдиним чоловічим⁴.

На початку 1960 року архімандрита Веніаміна заарештували, звинувативши в купівлі краденого парафіну, з якого в монастирі виготовляли свічки; 30 березня 1960 року суд призначив йому рік і шість місяців, 14 квітня касаційну скаргу відхилили, і покарання він відбував у таборі в Києві⁴. Опрацювавши матеріали судової справи, Ю. Данилець зазначає, що сама операція з парафіном відбулася ще 1958 року⁴; М. Сирохман натомість датує ув'язнення настоятеля 1953 роком і пише, що тримали його майже рік².

Тимчасовим настоятелем обителі після того арешту призначили ігумена Іова (Кундрю), прославленого Українською Православною Церквою 2008 року⁴; за викладом самого монастиря, преподобний Іов Угольський подвизався тут у 1959-1960 роках¹.

Братія й селяни намагалися відстояти обитель: на початку 1961 року лист проти закриття монастиря підписали 97 жителів Тереблі⁴. Попри це 28 березня 1961 року Закарпатська обласна рада ухвалила рішення про закриття⁴; у своєму дослідженні монастирів Тереблі та Чумальова Ю. Данилець підсумовує, що закрита 1961 року обитель повернулася до життя лише 2001 року⁸.

Сам архімандрит Веніамін після ув'язнення служив у Широкому Лузі, а 1962 року на численні прохання селян його перевели до Тереблі; він помер 29 березня 1975 року й похований на сільському цвинтарі⁴.

Монастирські споруди згодом знищили¹: за М. Сирохманом, на початку 1970-х років обитель зруйнували за сприяння тогочасного сільського голови, і вцілів тільки дерев'яний будиночок келій, у якому пізніше влаштували капличку².

1993 року освятили відновлену Преображенську церкву¹. Відкриття Спасо-Преображенського чоловічого монастиря в селі Теребля благословив Священний Синод Української Православної Церкви на засіданні 22 січня 2001 року, журналом № 3, за рапортом єпископа Хустського і Виноградівського Іоанна⁹.

Серед святинь обителі - частка мощей великомученика і цілителя Пантелеймона та інших святих¹⁰. На престольне свято Преображення Господнього 2014 року Божественну літургію в монастирі звершив митрополит Хустський і Виноградівський Марк і освятив після неї плоди¹¹, а на те саме свято 2019 року в обителі відбулася ієрейська хіротонія¹².

Обитель живе поряд із селом: наприкінці 2016 року ченці монастиря разом з одинадцятикласниками тереблянської школи відвідали дитячий будинок-інтернат у Вільшанах, і братія подякувала жителям Тереблі, які взяли участь у зборі гостинців¹³. На Різдво 2018 року у виступі молоді недільної школи села співав і жіночий хор монастиря¹⁴.