Серафимівський чоловічий монастир

Серафимівський чоловічий монастир діє у місті Біла Церква на Київщині і належить до Білоцерківської єпархії⁴. Обитель преподобного Серафима Саровського заснована 2011 року при єпархіальному управлінні як братство іноків, що несуть служіння в кафедральному Спасо-Преображенському соборі².

14 червня 2011 року Священний Синод Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира вислухав рапорт архієпископа Білоцерківського і Богуславського Митрофана про відкриття чоловічого монастиря на честь святого преподобного Серафима Саровського в місті Біла Церква і благословив це відкриття¹. Тим самим Журналом № 36 настоятелем монастиря затверджено правлячого архієрея Білоцерківської єпархії¹.

Собор, у якому служить братія, підноситься на східному боці головної площі міста². Храм заклали 1833 року і будували за зразком однойменного собору в Одесі коштом графині Олександри Василівни Браницької - єдиної особи православного сповідання в родині Браницьких². 1838 року спочилу храмоздательку відспівував і погрібав у соборі святитель Інокентій, вікарій Київської єпархії², а 1839 року освячення храму звершив митрополит Київський святитель Філарет².

У 1851-1860 роках настоятелем собору і благочинним місцевих церков був протоієрей Петро Лебединцев - пастир і вчений, відомий у всій імперії; жителі міста відгукувалися про нього: «Был у нас священник, как когда-то были пророки»². У 1864-1866 роках до собору прибудували дзвіницю².

Після 1917 року поховання Браницької було знищене, а з 1930 року храм використовували під архів НКВС². Під час війни він постраждав від запальних бомб². У 1950-х роках постало питання про реставрацію пошкодженої дзвіниці, але влада веліла її знести - щоб оновлена споруда не привертала людей до храму². 1962 року собор знову закрили, з 1983 року використовували як боксерський зал, а 1989 року повернули віруючим². З 1994 року храм є кафедральним собором Білоцерківської єпархії, а 1997 року в ньому встановили новий іконостас².

За вівтарем собору стоїть церква святителя Миколая Мирлікійського - найдавніша будівля цього місця². Її заклав 1706 року гетьман Іван Мазепа, після нього будівництво продовжував полковник Семен Палій, а добудовували храм уніати, які довго володіли ним у XVIII столітті². У ході добудови церква так і не набула хрестоподібної форми, задуманої при закладенні². Наприкінці XVIII століття цей храм вважався найстарішим із православних церков міста - решта п'ять дерев'яних, що існували тоді, не збереглися². З побудовою собору Свято-Микільський храм стали використовувати для буденних богослужінь²; 1852 року отець Петро Лебединцев прибудував до нього притвор². Згодом ті частини церкви, які не використовувалися під час богослужінь, розібрали, і частина будівельних матеріалів пішла на спорудження дзвіниці собору².

Престольні свята обителі: Преображення Господнє - 6 (19) серпня, і пам'ять преподобного Серафима Саровського - 2 (15) січня та 19 липня (1 серпня)³. Богослужіння звершують церковнослов'янською⁴.

12 березня 2016 року, у суботу, після Всенощного бдіння, яке очолив митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин у Спасо-Преображенському кафедральному соборі, відбувся чернечий постриг випускника Санкт-Петербурзької духовної академії іподиякона Івана Сологуба⁵. При постригу ставленику дали ім'я Ігнатій - на честь священномученика Ігнатія Богоносця, єпископа Антіохійського⁵. Зі словом настанови до молодого монаха звернувся митрополит Августин⁵.