На честь вмч. Феодора Стратилата чоловічий монастир

Печерний монастир на честь святого великомученика Феодора Стратилата стоїть у скелі мису Ай-Тодор над Бельбецькою долиною, поблизу села Малосадове Бахчисарайського району в Криму (за старих часів - Кучук-Сюйрень) і руїн Сюйреньської фортеці¹. Стару назву самої обителі, Ай-Тодор-Коба («Печера святого Феодора»), у радянські роки замінили на нейтральнішу Чильтер-Коба («Печера з ґраткою») - ймовірно, за аналогією з монастирем Чильтер-Мармара¹.

Печерний комплекс - головний храм, келії і трапезна - з'єднують стежки, прорубані просто в скельному моноліті². У монастирі налічується понад 50 печер у чотири яруси, а в одному з нижніх ярусів вирізняється велике приміщення з п'ятьма колонами, що нагадує язичницьке святилище²; один краєзнавчий путівник натомість налічує лише 23 приміщення в чотирьох ярусах - розбіжність, якої жодне з двох джерел не пояснює³.

При вході до головного храму збереглося одинадцять вирубаних у скелі гробниць, зокрема одна дитяча завдовжки близько пів метра; ховали в них, за спостереженням дослідників, не лише ченців, а й мешканців сусідньої Сюйреньської фортеці¹.

Назву обителі, за свідченням того самого путівника, довго не могли встановити напевно серед трьох святих на ім'я Феодор - Стратилата, Тирона і Студита, - зрештою закріпилося ім'я Феодора Стратилата³; те саме ототожнення дає і Енциклопедія Сучасної України².

Час заснування монастиря джерела датують по-різному. Енциклопедія Сучасної України відносить спорудження монастиря до IX століття². За монографією Ю. М. Могаричева (1997), натомість, храмовий комплекс є цільним і повністю збудованим у пізнішу епоху - за часів князівства Феодоро, тобто в XIV-XV століттях¹.

Господарство монастиря, за дослідженням В. Н. Даниленка, майже повністю забезпечувало власні потреби; інші речі монастирського вжитку - амфори, піфоси, посуд, церковні книги і начиння - могли закуповувати в інших містах півострова коштом від продажу вина¹. Групу з чотирьох приміщень третього ярусу дослідники пропонують вважати кухнею, коморою і трапезною: площа останньої - 16 квадратних метрів, а за її столом одночасно могло сидіти приблизно п'ятнадцять людей, що відповідає кількості келій¹.

Дослідники сходяться на тому, що монастир проіснував щонайменше до 1475 року, коли князівство Феодоро впало під натиском османської військової машини: у приміщенні трапезної знайшли монету, викарбувану за два роки до турецького походу в Крим¹. За іншим переказом, обитель зруйнувало військо турецького воєначальника Кедук-Ахмет-паші, яке, узявши Феодосію, рушило підкоряти князівство Феодоро і по дорозі спустошило монастир⁴. Довгий час храм пустував, а його печери правили за загони для худоби³.

Про початок нового чернечого життя джерела розходяться в даті. За хронікою на одному з туристичних путівників, восени 2000 року в занедбаній обителі, за благословенням владики Лазаря, митрополита Сімферопольського і Кримського, оселився чернець, поклавши початок відродженню монастиря; з 2002 року в монастирі відновили богослужіння⁴. За тим самим краєзнавчим путівником, друге життя печерному монастирю дав натомість 2005 рік, коли він знову наповнився ченцями³.

Влітку 2006 року облаштували джерело і купіль⁴. Навесні 2007-го храм відгородили, поставили перегородку і двері, а взимку приміщення почали опалювати⁴; тієї ж осені звели дзвіницю⁴. Влітку 2008 року в купелі вперше звершили таїнство хрещення⁴.

У березні 2011 року в монастирі вперше за 500 років звершили чернечий постриг⁴. 14 червня 2011 року Священний Синод Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, заслухавши рапорт Преосвященного Лазаря, митрополита Сімферопольського і Кримського, ухвалив благословити відкриття чоловічого монастиря на честь святого великомученика Феодора Стратилата в селі Малосадове Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим⁵.

Того ж року, у червні, видали подарунковий альбом «Возрождение», присвячений відродженню монастиря⁴, а в серпні відкрили недільну школу для парафіян⁴. У листопаді 2011-го на монастирському подвір'ї розпочали будівництво скиту в ім'я священномученика Парфенія Кизилташського⁴; протягом 2011-2012 років установили іконостас і новий престол⁴.

У квітні 2012 року на подвір'ї відкрили гостиницю для прочан⁴, а в червні того ж року монастир відвідав правлячий архієрей, владика Лазар⁴. У лютому 2013-го на подвір'ї збудували будинок-гуртожиток⁴; того ж року за проханням парафіян видали книгу «Проповеди» - збірку проповідей настоятеля⁴, а в липні в монастирі почали випікати просфори, для чого облаштували власну просфорню⁴.