Суд відмовив Києво-Печерській Лаврі в позові
Києво-Печерська Успенська Лавра
Господарський суд міста Києва 1 жовтня 2026 року відмовив Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чоловічий монастир) Української Православної Церкви в позові до Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» про тлумачення договору 2013 року про безоплатне користування державним майном і охоронних договорів 1995 року. Лавра оскаржила рішення, а 28 жовтня апеляційний суд залишив її скаргу без руху.

Позивач у справі № 910/1609/26 — Києво-Печерська Успенська Лавра; у документах суду вона названа релігійною організацією «Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра (чоловічий монастир) Української Православної Церкви». Відповідач — Національний заповідник «Києво-Печерська Лавра», третя особа на його боці — Міністерство культури України. Як ідеться в рішенні Господарського суду міста Києва, монастир просив витлумачити, серед іншого, чи є охоронні договори 1995 року, перелічені в додатку до договору № 2 від 19 липня 2013 року про безоплатне користування культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, окремими, чинними й самостійними договорами, і які умови дострокового розірвання з ініціативи заповідника мають перевагу — пункт 8.1 договору № 2 чи умови самих охоронних договорів.

За викладом суду, монастир вважає договір № 2 і 39 охоронних договорів 1995 року самостійними правочинами з власними умовами, зокрема щодо дострокового розірвання. Заповідник позов відхилив повністю: на його думку, охоронні договори є не окремими правочинами, а додатками до договору № 2, що встановлено самим цим договором.

1 жовтня 2026 року Господарський суд міста Києва в задоволенні позову відмовив — так результат розгляду в першій інстанції викладено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2026 року. Монастир подав апеляційну скаргу і просить скасувати рішення та ухвалити нове — про задоволення позову в повному обсязі.

28 жовтня 2026 року апеляційний суд залишив скаргу без руху. Як зазначено в ухвалі, до неї не додано доказів сплати судового збору; монастир просив звільнити його від сплати, посилаючись на те, що діяльність релігійної організації не має на меті одержання прибутку, але суд підстав для цього не знайшов. Для усунення недоліків скаржникові надано не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали; якщо їх не буде усунуто, скаргу буде повернуто.

Джерела: Єдиний державний реєстр судових рішень, рішення Господарського суду міста Києва від 1 жовтня 2026 року у справі № 910/1609/26; ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2026 року у справі № 910/1609/26.

Опубліковано:

← Публікації


Зателефонувати