На честь Волинської ікони Божої Матері жіночий монастир

Жіночий монастир на честь Волинської ікони Божої Матері стоїть у селі Серники Зарічненського району на Рівненщині й належить до Сарненської єпархії Української Православної Церкви^{2, 3}.

Обитель виросла з парафіяльного храму. Багато років окрасою Серників була дерев'яна церква святого великомученика Димитрія Солунського, яку сайт монастиря називає перлиною села; на хорах над її притвором був приділ святителя Миколая Мирлікійського¹.

Час побудови тієї церкви подають по-різному. Мистецтвознавчі видання 1982 та 1983-1986 років відносять її до XVIII ст.; дореволюційний опис церков і парафій Мінської єпархії 1879 року твердить, що храм звели 1821 року на місці старішого; місцева традиція датує його 1751 роком, і 2001 року в селі відзначали 250-річчя церкви¹.

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 7 березня 1996 року при цьому храмі, на базі Димитріївської парафії села, засновано жіночий монастир на честь Волинської ікони Божої Матері^{2, 1}.

Тоді Зарічненський район належав до Рівненської єпархії. 30 березня 1999 року Священний Синод журналом № 149 утворив Сарненську єпархію, виділивши з Рівненської сім районів - Сарненський, Березнівський, Володимирецький, Дубровицький, Зарічненський, Костопільський і Рокитнівський, - і відтоді обитель перебуває в Сарненській єпархії⁴.

Будувалася обитель одразу. За 1997-1998 роки звели житлово-сестринський корпус із домовою церквою Волинської ікони Божої Матері, а 1999 року над ним надбудували житловий поверх^{1, 2}. Єпархіальний нарис перелічує серед монастирських споруд і господарські приміщення - хлів, гараж та кухню².

2000 року в обителі збудували льох і зерносховище, 2001 року її обвели кам'яною огорожею, а 2002 року відремонтували приміщення швейної майстерні й придбали дім із земельною ділянкою, за рахунок якої розширили монастирську територію^{2, 1}.

18 липня 2002 року домову церкву Волинської ікони Божої Матері освятили як новозбудований храм - так її записано в єпархіальному реєстрі освячених новозбудованих храмів⁵; сайт обителі теж відносить освячення до 2002 року¹.

29 серпня 2001 року Священний Синод Української Православної Церкви журналом № 22, на рапорт правлячого архієрея, благословив доповнити статут обителі описом її власної символіки: коло із зображенням восьмикінечного хреста з позначенням назви монастиря - на штампі й печатці та на фірмових бланках³.

Громада обителі була молодою. В інтерв'ю 2002 року правлячий архієрей казав, що в монастирі немає сестри, старшої за тридцять років, а насельниці обробляють кілька гектарів землі⁶. Єпархіальний нарис уточнює, що обитель орендує в держави сім гектарів, які обробляють для потреб сестер².

18 липня 2006 року насельниці відзначили десятиріччя освячення обителі. Святкову літургію очолив правлячий архієрей; за соборним богослужінням молилися намісники монастирів, духовенство й ченці з парафій та монастирів району, а серед присутніх були керівники міської, сільської й районної рад⁷. Цю дату вніс до свого річного звіту голова Синодальної комісії у справах монастирів⁸, і вона ж стоїть у єпархіальному реєстрі ювілеїв храмів, який позначає 13 липня 2016 року як двадцятиріччя обителі⁹.

Того ж 2006 року єпархіальна прес-служба повідомила, що заходами обителі при ній відкрито скит на честь Хрестителя Господнього Іоанна в урочищі Тріщава Сарненського району - на місці, де колись стояло кілька храмів, згодом ущент зруйнованих⁷.

Єпархіальний нарис відносить закладення фундаменту нового Вознесенського храму до 2006 року². 16 травня 2007 року правлячий архієрей освятив місце під його забудову; перед освяченням в обителі звершили Божественну літургію, за якою владиці співслужило духовенство Зарічненського благочиння¹⁰. Той самий акт записано і в єпархіальному реєстрі освячених місць під забудову¹¹, і в річному звіті голови Синодальної комісії у справах монастирів за наступний рік¹².

Спорудження кам'яного Вознесенського собору сайт обителі відносить до 2006-2011 років¹. У березні 2016 року правлячий архієрей оглядав будівництво собору й радився щодо його розпису, який виконували місцеві майстри¹³, а в липні того ж року - будівництво готельного комплексу монастиря¹⁴.

13 липня 2022 року, за храмовим богослужінням, на Малому вході освятили перший ярус нового іконостаса Вознесенського собору¹⁵. У цьому ж соборі правлячий архієрей звершив дияконську хіротонію¹⁶.

Ювілеї обитель відзначає разом із храмовим святом Волинської ікони. 13 липня 2016 року, на двадцятиріччя заснування, владиці співслужили священики Сарненської, Волинської, Житомирської та Рівненської єпархій, а молилися настоятельки трьох інших жіночих обителей Рівненщини й голова Зарічненської районної державної адміністрації¹⁷. 13 липня 2021 року, на двадцятип'ятиріччя, співслужили благочинні семи благочинь єпархії та ще 35 настоятелів поліських храмів¹⁸.

Обитель належить до Зарічненського благочиння. У єпархіальному списку духовенства благочиння монастир стоїть окремим рядком зі своїми кліриками, а поряд - Димитріївський храм села зі своїм настоятелем: парафія, з якої постала обитель, живе далі власним життям¹⁹. 2024 року громада цього храму відзначала своє храмове свято на чолі з правлячим архієреєм²⁰.

Монастир має три престольні свята - Вознесіння Господнього, Волинської ікони Божої Матері та святого великомученика Димитрія Солунського²¹.

Саме село Серники документально відоме з 1449 року. Сайт обителі переказує, що 2003 року семеро з кожних десяти місцевих мешканців носили прізвище Полюхович - рід згадують тут із 1526 року, - і розрізняти їх було так важко, що в документах сільради вели окрему графу прізвиськ²².