Успенський Єлецький жіночий монастир

Єлецький Успенський монастир у Чернігові належить до найдавніших і найповніше збережених обителей Чернігово-Сіверщини³. За переказом, який у XVII столітті записав у монастирському синодику єпископ Зосима (Прокопович), обитель заснував 1060 року чернігівський князь Святослав Ярославич на місці, де на ялиці явився образ Божої Матері^{1, 2, 3}. Припускають, що в облаштуванні обителі 1069 року брав участь преподобний Антоній Печерський². Час побудови мурованого Успенського собору джерела визначають по-різному — від кінця XI — початку XII століття² до 1160-х років³.

1239 року під час татарського нападу монастир спалено разом із містом; відновили його в середині XV століття старанням князів Можайських², а 1445 року, за князя Івана Андрійовича Можайського, собор відремонтували³. На рубежі XVI—XVII століть обитель мала дерев'яні келії, колодязь, великі дзвони на двох стовпах та малі на дзвіниці, а монастирський двір був огороджений палями¹.

Початок XVII століття приніс руйнування: 1610 року, під час війни Московського князівства з Річчю Посполитою, монастир зруйнував загін київського підкоморія С. Горностая², а 1618-го, під час штурму Чернігова польською армією, пожежа знищила склепіння і бані собору³. Після того як православні ченці полишили обитель, вона до 1648 року була підпорядкована уніатам¹, а в руїнах жили єзуїти та домініканці². Саме в ці роки, 1646-го, архімандрит Кирило Транквіліон-Ставровецький видав тут «Перло многоцінноє» — першу друковану в Чернігові книгу^{1, 2}.

Між 1648 і 1669 роками монастир не функціонував¹. Його відновлення пов'язане з чернігівським архієпископом Лазарем Барановичем, який керував обителлю в 1657—1669 роках², і з архімандритом Іоаникієм Ґалятовським: за нього в 1670-х роках відремонтували Успенський собор, звели келії, корпус настоятеля і трапезну церкву святих Петра і Павла¹. Наприкінці XVII століття монастир очолювали діячі, згодом прославлені як святі, — Феодосій Углицький, Іоанн Тобольський (Максимович) і Димитрій Ростовський (Туптало)^{1, 2}. 1676 року обитель обдарували московські царі, а 1687-го гетьман Іван Мазепа надав їй нові маєтності³; 1698 року з півдня до собору прибудували теплий храм апостола Якова³. Між собором і дзвіницею донині зберігся дерев'яний одноповерховий будинок 1688 року, у якому жив архімандрит Феодосій Углицький³.

1786 року монастирське майно секуляризували: обитель втратила володіння — 2425 душ кріпаків, дев'ять млинів, сім пекарень, чотири перевози, цегельний завод і винокурню — і була віднесена до першого класу зі штатом у 33 монахи^{1, 2}. 1862 року до монастиря перевели Чернігівську духовну консисторію². На початку 1890-х при обителі відкрили іконописну школу, а в 1900-х — церковно-парафіяльну¹. Станом на 1907 рік тут жило тринадцять ченців і чотири послушники².

1920 року вийшла постанова про передачу монастиря губернській надзвичайній комісії для організації концентраційного табору¹. Після закриття обителі 1921 року іконостас 1668—1670 років і бібліотеку спалено², а наступного року з монастиря вилучили церковні цінності¹. 1924 року Успенський собор передали Чернігівському державному музеєві, і 1927-го його визнали пам'яткою історії та культури всеукраїнського значення². Приміщення обителі використовували під військові склади та майстерні¹; у повоєнні роки Петропавлівська церква була облаштована під театр, згодом слугувала залою філармонії, відділом запису актів громадянського стану, спортивним клубом, обласним архівом і читальнею бібліотеки¹. Значних руйнувань ансамбль зазнав під час Другої світової війни³; протягом 1950—1980-х років більшу частину споруд відреставрували^{1, 3}, а 1961—1962 років — Успенський собор, у якому доти був склад².

На початку 1990-х років будівлі передали жіночій монастирській громаді^{1, 2, 3}; чимало зусиль для відновлення обителі доклала ігуменя Амвросія (Іваненко)². Головною святинею монастиря джерела називають чудотворну Єлецьку ікону Божої Матері — список з ікони, подарований 1676 року міщанином Костянтином Мезапетом, — а також частки мощей святителів Феодосія Углицького й Димитрія Ростовського та преподобного Лаврентія Чернігівського². Архітектурний ансамбль обителі входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»³. Його домінанта — Успенський собор, висотний акцент — надбрамна дзвіниця, а територію оточує цегляний мур периметром близько кілометра^{1, 3}.