Різдва Богородиці Городищенський чоловічий монастир

Різдва Богородиці Городищенський чоловічий монастир стоїть у селі Городище на Шепетівщині. У самому селі археологи виявили залишки давньоруського міста, спаленого 1241 року монголами; археолог Михайло Каргер вважав це місто попередником Ізяслава, заснованого неподалік наприкінці XIII століття². Перша письмова згадка про Городище датується 1534 роком² - актом від 31 січня, у якому воно значиться володінням князя Іллі Костянтиновича Острозького³. У XVI - другій половині XVII століття село належало шляхті: князеві Іллі Костянтиновичу Острозькому, синові литовського гетьмана Костянтина Івановича Острозького, а також панам Хом'яковим і Погрошевським⁴. Від XVI століття в селі, на Селищі, стояла парафіяльна дерев'яна церква святителя Миколая, приход якої належав до Луцької та Острозької єпархії⁴.

За викладом самої обителі, монастир заснував тут 1538 року власник Городища князь Богуш Федорович Корецький, який 1576 року заповів синові Іоакиму берегти в цій обителі православ'я; на початку XVIII століття монастир збіднів і припинив своє існування¹. Православна енциклопедія, однак, зазначає, що в довідковій літературі городищенську обитель помилково ототожнюють із заснованим 1538 року на Волині князем Б. Ф. Корецьким Городиським монастирем Рівненського повіту, і називає три праці, які цю помилку повторили⁴.

Нинішній комплекс споруд починався як католицький. За реєстром римо-католицьких святинь України, у другій половині XVII століття родина Погрошевських заснувала в Городищі монастир кармелітів взутих, який дістав у власність села Городище, Пашуки і Решнівку і слугував резиденцією провінціала руської провінції ордену³. Мурований бароковий монастирсько-костельний комплекс було закладено 1746 року на фундацію князів Станіслава та Юзефа Любомирських, власників Городища з кінця XVII століття, і зведено до 1782 року на місці попередньої обителі^{1, 3}. Кошти дали також пан Я. Погрошевський і сусідні власники; при костелі влаштували простору підземну усипальню, одну з волинських католицьких, а навколо будівель розбили фруктові сади й викопали ставки⁴. 12 травня 1782 року новобудову освятив луцький єпископ-помічник Ян Хризостом Качковський^{3, 4}. У другій половині XVIII століття капітал монастиря становив 102 тисячі польських злотих; обителі належали села Городище і Пашуки з їхніми мешканцями - 311 чоловічої і 228 жіночої статі, - а 1777 року її приписали до Гощанського базиліанського монастиря⁴. У костелі перебував шанований образ Городищенської Матері Божої Святого Скапулярія³.

1832 року царська влада зачинила костел і монастир - за участь ченців-кармелітів у польському повстанні 1830-1831 років, - і храм став православною церквою Різдва Пресвятої Богородиці^{3, 4}.

1858 року указом Святішого Синоду до будівель колишнього кармелітського монастиря перевели сестер на чолі з ігуменею Василисою з православної полонської Успенської обителі; монастир віднесли до 3-го класу і наділили ділянкою лісу⁴. Обителі належали холодний Богородице-Різдвяний собор і тепла Микільська церква, влаштована в північно-західному корпусі колишнього кляштора⁴. 1868 року їй передали й парафіяльну Микільську церкву на Селищі, яка 1880 року на прохання селян знову стала самостійною парафіяльною⁴. У другій половині XIX століття монастирський ансамбль доповнили будинок училища і готель, а 1902 року постав мурований теплий храм Різдва святого пророка Іоанна Предтечі^{1, 4}. При монастирі діяли училище, школа грамоти для сиріт, а від 1900 року - лікарня⁴; обитель утримувала також училище для приходящих дівчат і странноприїмницю¹. У 1905-1906 роках на подвір'ї монастиря в Оранієнбаумі, нинішньому Ломоносові, за проєктом П. П. Соколова звели муровану каплицю, освячену в ім'я преподобного Серафима Саровського, святителя Миколая і мучениці Олександри; у 1917-1931 роках вона була церквою, а 1991 року її відновили як каплицю⁴.

У соборі, праворуч від входу, зберігалася Городищенська, або Скапулярна, ікона Божої Матері «Семистрільна»: після закриття католицького монастиря вона перейшла до православних вірян⁴. Тут же зберігався срібний позолочений хрест із часткою древа Хреста Господнього, пожертвуваний соборові 1866 року⁴.

1923 року обитель закрили: тут розмістилася школа для кадрів компартії, у 1926-1936 роках - комсомольський санаторій, а з 1936 року - військові госпіталь і санаторій^{1, 4}. 1941 року до монастиря повернулися черниці^{1, 4}. 1944 року в обителі жили настоятелька схимонахиня Херувима і 32 насельниці, 1951 року - 54, 1954 року - 63, а 1958 року - 70⁴. 30 червня 1960 року монастир закрили вдруге, сестер перевели до Сатанівської обителі Городоцького району⁴, а приміщення відвели під психіатричну лікарню¹.

28 січня 1995 року обитель відкрили як чоловічу, а 28 січня 1997 року її статут зареєстрував державний комітет у справах релігій⁴; сама обитель датує своє відродження 1995-1996 роками¹. 6 грудня 2001 року освятили відреставрований зимовий храм Різдва Іоанна Предтечі, де відтоді звершуються щоденні богослужіння^{1, 4}. 2004 року закінчено ремонт храму Різдва Пресвятої Богородиці й влаштовано готель для паломників¹. Станом на 2005 рік в обителі жило близько 20 насельників; монастир мав келійний корпус, братську трапезну, столярну і слюсарну майстерні, гараж і підсобне господарство, а частину його приміщень і далі займала обласна психіатрична лікарня № 2⁴.

Серед святинь обителі шанують ікону Божої Матері «Семистрільна», принесену 1999 року з кафедрального Покровського собору міста Хмельницького⁶. Престольні свята монастиря - Різдво Пресвятої Богородиці 8 (21) вересня, Різдво святого пророка Іоанна Предтечі 24 червня (7 липня) і день шанування ікони «Семистрільна» 13 (26) серпня⁵.

21 вересня 2015 року, у день Різдва Пресвятої Богородиці, Предстоятель Української Православної Церкви звершив у Городищенській обителі святкову Божественну літургію; співслужили йому намісники Свято-Успенської Києво-Печерської та Свято-Успенської Почаївської лавр⁷. 8 січня 2016 року, після великої вечірні, в обителі відбулися традиційні монастирські колядки за участю п'яти хорів Шепетівської єпархії⁸. 20 січня 2016 року, у день Собору Іоанна Предтечі, правлячий архієрей, який є священноархімандритом цього монастиря, звершив Божественну літургію в храмі обителі на честь Різдва Іоанна Предтечі⁹, а 20 вересня того ж року очолив тут всенічне бдіння напередодні престольного свята¹⁰.