Покровський чоловічий скит

Покровський чоловічий скит стоїть у селі Кострино Великоберезнянського району Закарпатської області, при дерев'яній церкві Покрови Пресвятої Богородиці. У переліку монастирів Мукачівської єпархії обитель значиться як Свято-Покровський скит¹, а власний сайт обителі називає її скитом Покровського чоловічого монастиря села Ракошино².

Дерев'яна церква, при якій живе громада, є пам'яткою архітектури національного значення. Міністерський перелік пам'яток культурної спадщини національного значення Закарпатської області датує її 1761 роком, дає їй охоронний номер 070018 і зазначає, що до Державного реєстру нерухомих пам'яток України її занесено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 року № 396³.

Обласний реєстр сакральної архітектури Закарпаття описує храм як зразок бойківського зодчества з рисами лемківського стилю: до села Кострино його перевезли 1703 року із села Сянки на Львівщині, а 1761 року над бабинцем звели каркасну дзвіницю, що наблизила споруду до лемківського типу. Церква тризрубна, зведена з ялинових брусів, дахи й стіни вкриті ґонтом; збереглося різьблення XVIII ст.⁴

Мукачівська єпархія у власних повідомленнях датує храмовий комплекс 1645 роком⁵.

Свідчення про храм є й з радянської доби: у життєписі архімандрита Дорімедонта (Андрішка), укладеному єпархією за архівною довідкою, зазначено, що з 18 травня 1968 року він був настоятелем Різдва-Богородичного храму села Люта Великоберезнянського району з правом служіння у Свято-Покровському храмі села Кострино⁶.

Власником пам'ятки реєстр називає релігійну громаду Української Православної Церкви Свято-Покровської церкви села Кострино, зареєстровану рішенням обласного виконавчого комітету від 19 вересня 1991 року⁴.

13 липня 2006 року Священний Синод Української Православної Церкви, розглянувши рапорти архієпископа Львівського і Галицького та єпископа Мукачівського і Ужгородського, журналом № 35 благословив відкриття Свято-Покровського чоловічого монастиря в селі Кострино Великоберезнянського району Закарпатської області⁷.

У 2014 році поряд із храмом звели монастирські будівлі⁴.

17 червня 2014 року архієпископ Мукачівський і Ужгородський звершив в обителі монаший постриг: послушника Георгія постригли в мантію з іменем Євлогій, на честь преподобного Євлогія, архієпископа Олександрійського⁸. 3 січня 2016 року того ж насельника Костринського монастиря, монаха Євлогія, владика висвятив у сан ієродиякона⁹, а 21 лютого того ж року - у сан ієромонаха¹⁰.

25 листопада 2017 року в обителі започаткували щорічне вшанування пам'яті святителя Іоанна Милостивого, патріарха Олександрійського: після богослужіння архіпастир оголосив, що частку мощей святителя привозитимуть сюди щороку 25 листопада¹¹.

За повідомленням єпархії, ця частка мощей з 2011 року зберігається в Мукачівському кафедральному соборі на честь Почаївської ікони Божої Матері, і того разу її вперше вивезли за межі собору⁵. Відтоді богослужіння 25 листопада звершували в обителі 2018, 2020, 2021, 2024 і 2025 років^{12, 13, 14, 15, 16}.

Серед святинь обителі власний сайт скиту називає шанований список Казанської ікони Божої Матері¹⁷.

Увечері 10 грудня 2025 року в обителі сталася пожежа. За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, повідомлення надійшло рятувальникам о 19:29, першими вогонь побачили священнослужителі, які мешкали неподалік, і в будівлі, що загорілася, нікого не було¹⁸.

Осередком займання став братський корпус - одноповерхова дерев'яна будівля з мансардним поверхом. Рятувальники зазначили, що загрози для розташованої поруч пам'ятки архітектури, церкви Покрови Пресвятої Богородиці, не було; до гасіння долучилися добровольці-вогнеборці із села Волосянка. Пожежу, що охопила площу 17 кв. м, погасили протягом двох з половиною годин, а братський корпус було повністю знищено¹⁸.