На честь Боянської ікони Божої Матері жіночий монастир

Жіночий монастир на честь Боянської ікони Божої Матері стоїть у селі Бояни на Чернівеччині. За висновками археологів, село виникло близько XII століття на торговому шляху з Галичини до Молдавії, а перша письмова згадка про нього датується 1523 роком¹. Храм Різдва Пресвятої Богородиці, при якому згодом постала обитель, звели тут 1898 року румунські католики грецького обряду; пізніше він став православним^{1, 8}.

1991 року для храму написали образ Божої Матері з Немовлям Спасителем¹. Під час вечірнього богослужіння 18 грудня 1993 року, напередодні пам'яті святителя Миколая, ікона почала точити сльози. Це бачив тодішній настоятель боянської парафії протоієрей Михаїл Жар - згодом єпископ Банченський Лонгин: за його словами, спершу «очі Божої Матері були наповнені сльозами і дуже блищали», а до кінця богослужіння сльози полилися до самого низу ікони^{1, 5}.

4 жовтня 1994 року Священний Синод Української Православної Церкви розглянув рапорт архієпископа Чернівецького і Буковинського про це явище в храмі Різдва Пресвятої Богородиці села Бояни і письмові свідчення очевидців, ухвалив визнати його чудом, іменувати ікону Боянською - «по місцю її явлення» - та встановити святкування на її честь 12/25 вересня³. Відтоді, як пише сама обитель, шанування ікони було благословенне по всій Україні, а від середини 1990-х років із Чернівців до Боян щороку йде хресний хід¹.

1995 року при храмі заснували монастир; спершу він існував як сестринство при Боянській іконі Божої Матері і скит під духовною опікою Банченської обителі^{1, 8}. У 1997-1999 роках звели триповерховий корпус із домовим храмом Боянської ікони Божої Матері¹, освяченим 1998 року⁸, а 28 грудня 1999 року сестринство дістало статус монастиря⁸; 2000 року в обителі збудували каплицю Різдва Христового¹. На початок 2003 року, окрім храму 1898 року, де перебуває ікона, на території стояли дзвіниця і два келійні корпуси⁸.

22 листопада 2000 року Священний Синод, у зв'язку з кончиною настоятельки обителі ігумені Херувими (Молештяну), призначив настоятелькою монахиню Серафиму (Заєць) із возведенням її в сан ігумені⁴. На кінець 2000-х років в обителі жило близько 100 сестер⁸, а 2014 року - 122 сестри⁵.

Боянській іконі складено два акафісти: 1995 року румунською мовою - протоієреєм Адріаном (Акостакією), а 1997 року церковнослов'янською - Онуфрієм, який згодом став Предстоятелем Української Православної Церкви⁶. Святиню регулярно вивозять для поклоніння; двічі її приймала Болгарія - 2008 року і вдруге з 25 травня до 2 червня 2019 року, коли на запрошення митрополита Ловчанського Гавриїла (Динева) ікона перебувала в Ловчанській єпархії Болгарської Православної Церкви⁶. В обителі ведуть книгу записів про зцілення за молитвою перед іконою¹. Сестри монастиря доглядають вихованців дитячого будинку в селі Молниця при Банченській обителі¹ і хворих дітей, які живуть при Банченському монастирі⁵.

Престольні свята монастиря - Різдво Пресвятої Богородиці 8 (21) вересня і день Боянської ікони Божої Матері 12 (25) вересня². 25 вересня 2014 року, у день свята ікони, Предстоятель Української Православної Церкви звершив тут Божественну літургію; йому співслужили архієпископ Чернівецький і Буковинський Мелетій та єпископ Банченський Лонгин, а молилися понад 80 священнослужителів з усієї Буковини⁵. 25 вересня 2024 року престольну літургію в обителі очолив митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій⁷.