Різдва Богородиці жіночий монастир

Свято-Різдво-Богородичний жіночий монастир Луганської єпархії виріс у селі Красний Деркул Станично-Луганського району на Луганщині, на місці дерев'яного однопрестольного храму Різдва Пресвятої Богородиці, зведеного в 1881 році^{1, 2}.

У 1930-х роках храм закрили: комсомольці розібрали купол і дзвіницю, розтрощили іконостас, повиносили ікони, звели в західній частині сцену, а у вівтарі - кіноапаратну, маючи намір влаштувати сільський клуб. Відкриттю клубу, за свідченням джерела, двічі незрозумілим чином завадило задимлення під час кіносеансів, і замість клубу будівлю стали використовувати як зерносховище⁴.

У січні 1943 року, коли лінія фронту під час наступу радянських військ на короткий час пройшла через Красний Деркул, снаряд пробив дах вівтаря і впав на підлогу, не розірвавшись; після війни парафіяни відремонтували храм і знову відкрили його⁴.

Майбутній настоятель храму народився 7/20 червня 1896 року в селі Крутий Берег на Полтавщині в бідній селянській родині Петра та Васси Обмоків; ще дитиною його віддали до Спасо-Преображенського монастиря в Лубнах, де 1923 року архієпископ Полтавський Григорій (Лисовський) висвятив Федора на диякона, а через рік - на священника^{4, 5}.

У 1935 році Лубенський монастир закрили вдруге, і отець Федір переїхав на Донбас, де архієпископ Августин призначив його настоятелем храму архангела Михаїла в селі Кримське на Луганщині; у 1937 році, під час служіння там, отця Федора заарештували і на десять років вислали до таборів на Колимі. На волю він вийшов восени 1947 року, але в тому ж Кримському, куди приписали йому оселитися, зустрів саму лише ворожість - уповноважений, який знав його ще до арешту, вигнав священника геть^{4, 5}.

У станиці Луганській благочинний протоієрей Павло Коломійцев поставився до отця Федора зі співчуттям і направив його служити в Красний Деркул, де не було священника; туди отець Федір пройшов пішки майже 50 кілометрів, і в хуторі його прийняв місцевий псаломщик Іван Данилович Вергунов⁴.

Не маючи єпархіального призначення, отець Федір деякий час служив у Красному Деркулі без указу, аж поки податковий борг не змусив його їхати в єпархіальне управління; там владика Никон сам розпорядився сплатити податок і того ж дня, 15 січня 1948 року, підписав Указ № 19 про призначення отця Федора настоятелем храму Різдва Богородиці хутора Красний Деркул⁴.

30 листопада 1950 року отець Федір прийняв постриг у чернецтво з іменем Феофан у Свято-Петропавлівській церкві хутора Верхня Чугинка - постриг звершив настоятель того храму ієромонах Антоній (Пузиков); у 1963 році архієпископ Борис звів отця Феофана в сан ігумена, а в 1975-му митрополит Сергій підніс його до сану архімандрита й нагородив митрою^{4, 5}.

Кілька разів деркульський храм грабували; останній, особливо зухвалий напад стався увечері 22 вересня 1976 року, у день пам'яті преподобного Феофана Сповідника - покровителя самого архімандрита. Озброєні люди зв'язали архімандрита Феофана й церковного старосту й забрали гроші, годинники та два прикрашені хрести; про напад старець розповів у листі до духовних дітей⁴.

Архімандрит Феофан помер 5 листопада 1982 року; похорон відбувся 8 листопада, відспівування очолив секретар єпархіального управління протоієрей Борис Панов, а тіло старця поховали в церковній огорожі біля вівтаря, під південною стіною храму^{4, 5}.

За свідченням джерела 2011 року, від самого заснування монастиря тут будував і опікувався громадою архімандрит Павло (Валуйський), який раніше служив у селищі Верхній Мінченок; звідти за ним пішли двоє дітей з його попередньої парафії, і турбота про них поклала початок опіці обителі над дітьми-сиротами².

У 2008 році громада придбала колишню їдальню акціонерного товариства «Семеновод» площею 550 квадратних метрів і з 2009 року розбудовувала її під дитячий притулок; малята приходили не лише з Красного Деркула, а й із сусіднього села Красна Талівка. Того ж 2009 року обитель прийняла до себе 33 дітей з луганського дитячого будинку, і їх охрестили в монастирському храмі^{2, 3}.

2 березня 2011 року дерев'яний храм 1881 року вигорів дощенту: пожежу, на яку виїхали три машини й п'ятнадцять рятувальників, погасити не вдалося, постраждалих не було¹.

16 березня 2011 року митрополит Луганський і Алчевський Іоаникій підписав ескізний проект відтворення храму - точної копії згорілого - за авторством архітектора Михайла Булкіна³.