Різдва Богородиці чоловічий монастир

Домницький чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці стоїть у селі Домниця Менського району Чернігівської області⁴. Обитель заснована на місці явлення чудотворної Домницької ікони Божої Матері¹.

За переказом, ікону побачила уві сні сліпа дівчинка Домна, яка невдовзі знайшла святиню в лісі й чудесно прозріла; сама обитель зазначає, що в старовинних описах монастиря цього передання немає¹.

Про початок обителі свідчать два різні джерела. Архівний опис монастиря 1779 року стверджує, що наприкінці XVII століття генеральний обозний Іван Скоропадський, майбутній гетьман України, поставив на місці явлення ікони дерев'яну каплицю, а пізніше, у 1686-1690 роках, поряд звели малий дерев'яний храм Різдва Пресвятої Богородиці¹. Прес-служба Чернігівської єпархії подає інший початок: за її відомостями, Домницький монастир був заснований на початку 60-х років XVII століття пустельником отцем Климентієм, одним із ченців, які відроджували Чернігівську кафедру після польської навали⁴.

Монастирський синодик, складений 1694 року з благословення чернігівського архієпископа святителя Феодосія (Углицького) і «стараньем отца Иннокентия Макаревича», «строителя обители чудотворной Думницкой», згадує колишніх ігуменів Климента і Діонісія¹. За даними житій святителя Феодосія, того ж 1694 року архіпастир освятив тут нову дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці¹. За «Літописом» Самійла Величка, 1696 року «иеромонах Иннокентий, игумен монастыря Думницкаго» брав участь в обранні святителя Іоанна (Максимовича) на місце спочилого святителя Феодосія¹.

Універсал гетьмана Івана Мазепи від 16 травня 1699 року свідчить: «С побожности нашей христианской, на месцу, прозиваемом Думница, в полку Чернеговском, против места Березной лежачом, на котором новоявился чудовный Пресвятой Богородицы образ и многим подает исцеления, власным своим коштом постановивши церковь во имя Рождества Пресвятой Богородицы и з самаго фундамента построивши монастир для спасения своего, до той обителе купилисмо млын, поля, и сеножати, и займища около того монастыра лежачии»¹.

У 1714 році сотник Йосип Січевський поставив замість каплиці Скоропадського дерев'яний храм святої Параскеви - він стояв поза огорожею обителі, і в його вівтарі до 1798 року зберігався пень дерева, на якому явилася Домницька ікона¹. Сам Скоропадський приблизно тоді ж збудував у монастирі дерев'яний трапезний Преображенський храм¹.

У 1772-1779 роках в обителі звели кам'яний храм святителя Миколая Мирлікійського¹. Близько 1780 року річка Думниця, що протікала біля монастиря, змінила русло, але пов'язане з нею ім'я обителі втрималося і згодом змінилося на «Домниця»¹.

Наприкінці XVIII століття обитель занепала, і її хотіли закрити, але родина генерального судді Андрія Безбородька, який жив у селі Стольному, забажала оновити монастир, і в 1800-1807 роках граф Ілля Андрійович відбудував його в камені за 100 м на північ від старої монастирської садиби¹. У 1806 році на місці віднайдення ікони освятили собор Різдва Пресвятої Богородиці, проєкт якого приписують Джакомо Кваренгі, з приділами святого Александра пресвітера праворуч і святого мученика Іллі Єгиптянина ліворуч¹. Навколо нього розташувалися трапезний храм святої мучениці Параскеви П'ятниці, освячений 1807 року, дім настоятеля, келії й огорожа, у кільце якої включили перероблений на дзвіницю храм святителя Миколая¹. Самого графа Іллю Андрійовича 1814 року поховано в соборі обителі¹.

У 1846 році на місці старої садиби обителі вибудували кам'яний храм святих апостолів Петра і Павла, знесений у радянський час, який став усипальницею графа Петра Олександровича Прозоровського¹.

Домницький образ Пресвятої Богородиці шанували не лише в часи заснування монастиря, а й у наступні століття³. У 1738 році з чудотворною іконою здійснили хресний хід навколо Березни - щоб уберегти місто від чуми, яка лютувала в окрузі, і жителі вірили, що «единственно Ее предстательством спаслись»³. У 1771 році епідемія чуми, що проникла в місто, відступила після хресного ходу зі святинею вулицями Березни, і на пам'ять про це в 1772-1873 роках з міста в обитель щороку здійснювався подячний хресний хід³. Посуха, яка охопила 1868 року Березну й околиці, припинилася після хресного ходу з чудотворною іконою на поля³. Через часті пожежі в місті 1871 року сюди знову вирушив хресний хід зі святинею, після якого вдалося вчасно виявити й знешкодити кілька осередків загоряння³. Від 1873 року хресний хід до Березни з чудотворною іконою був щорічним³. Серед святинь обителі - список чудотворної Домницької ікони Божої Матері, написаний не раніше середини XIX століття і збережений жителями села³.

У 1920-х роках обитель закрили і перетворили на колонію, а в 1930-х роках тут поселили дітей-інвалідів, яких під час війни розстріляли нацисти; про це нагадує пам'ятник південніше П'ятницької церкви¹.

У 1941-1942 роках відомий старець преподобний Лаврентій Чернігівський направив у Домницю багатьох інокинь із числа своїх духовних чад, і ті з його благословення облаштували в монастирі жіночу обитель, а богослужіння звершували в П'ятницькій церкві¹. Тоді ж отець Лаврентій передрік, що монастир знову закриють у 1952 році¹. Глибоко поважаючи домницьку ігуменю Архелаю, старець казав: «Она чаек пьет, а молитва в сердце бьет», і додавав, що «если будете в унынии, то обращайтесь к ней»¹.

До початку 1980-х років обитель займав тубдиспансер, для якого вибудували додатковий корпус, а з 1983 року тут міститься виправна колонія¹.

У 1993 році П'ятницький храм у західній частині обителі передали віруючим, і він став парафіяльним, а в 1995 році при ньому почалося відродження чоловічого монастиря¹. Східна половина обителі залишається територією колонії: там розташовані собор, дзвіниця й корпуси, а в 1993-1995 роках колонія звела там низку нових споруд¹. У 2003 році в соборі звершено Божественну літургію¹. Ув'язнені колонії перебувають під духовним окормленням монастиря¹.

29 лютого 2020 року в обителі сталася пожежа, від якої постраждав Параскеївський храм, побудований у 1714 році⁴. За інформацією поліції, повідомлення про пожежу надійшло о 6:50, на місце події виїхали бригади рятувальників і група реагування патрульної поліції⁴. «Милістю Божою ніхто не постраждав під час порятунку святинь з палаючого храму», - зазначили в єпархіальній прес-службі, додавши, що на відновлення пам'ятки архітектури XVIII століття «знадобляться сотні тисяч гривень»⁴. Ансамбль Домницької обителі, за оцінкою єпархії, є рідкісною пам'яткою містобудування та архітектури епохи розквіту класицизму в Україні і має високу наукову й художню цінність⁴.

Різдво Пресвятої Богородиці обитель святкує 8 (21) вересня². Святкування на честь Домницької ікони Пресвятої Богородиці припадає на 10-ту п'ятницю після Пасхи - за переказом, ця традиція сягає часу святителя Феодосія Чернігівського - і на 8 (21) вересня². Пам'ять святої мучениці Параскеви П'ятниці відзначають 28 жовтня (10 листопада)².