Антоніє-Феодосієвський Потоцький чоловічий монастир

Антоніє-Феодосієвський Потоцький чоловічий монастир стоїть біля села Дмитрівка Кременчуцького району на Полтавщині, на березі Псла, і присвячений преподобним Антонію та Феодосію Києво-Печерським².

Своєю назвою обитель завдячує сусіднім Потокам - селу на правому березі Псла навпроти Дмитрівки, яке саме дістало ім'я від магнатів Потоцьких, власників цих земель у XVII столітті¹. За викладом монастиря, Дмитрівку заснували в XVI столітті, а Потоки - в першій половині XVII¹.

Чернече життя в цій місцевості давніше за саму обитель. На межі XIX-XX століть тут стояв скит Козельщинського жіночого монастиря з храмом ікони Божої Матері «Всіх скорбящих Радість», і нинішня обитель називає той скит своїм духовним попередником^{1, 3}.

Коли 1929 року Козельщинський монастир закрили, чернече життя тривало в скиту ще три роки^{1, 4}. Сестри таємно винесли туди чудотворну Козельщинську ікону Божої Матері, і всі ці роки вона перебувала в скиту^{1, 5}.

У джерелах скит зветься Обіток, і кожне з них прив'язує його до цієї місцевості по-своєму. Козельщинська обитель розміщує скит у селі Обіток біля Кременчука⁴, київська парафіяльна публікація - біля селища Потоки⁶, а Кременчуцька єпархія пише, що близько п'ятдесяти сестер перемістилися до річки Псел, де й заснували скит⁷.

Духівником скиту був архімандрит Олександр (Петровський), майбутній архієпископ Харківський, священномученик, що помер у в'язниці 1940 року^{1, 3, 7}. Разом із сестрами тут знайшла притулок і козельщинська ігуменя преподобномучениця Олімпіада II (Вербецька), яка перед тим зуміла врятувати чудотворний образ і вивезти його за межі закритого монастиря⁸.

1932 року скит - на той час уже останній чернечий притулок в окрузі - закрили^{7, 8}. Того ж року архімандрита Олександра було хіротонісано на єпископа⁷.

Нинішня обитель почалася 1999 року, коли неподалік Дмитрівки, на березі Псла, заснували скит Мгарського Спасо-Преображенського чоловічого монастиря на честь преподобних Антонія та Феодосія Києво-Печерських^{1, 2}.

Відкриття Потоцького Антоніє-Феодосієвського чоловічого монастиря в селі Дмитрівка Кременчуцького району Полтавської області благословив Священний Синод Української Православної Церкви журналом № 18 від 16 жовтня 2003 року; так скит став самостійним монастирем^{1, 2}.

Через чотири роки змінилася церковна географія краю. 14 листопада 2007 року Священний Синод розділив Полтавську єпархію на дві самостійні, утворив Кременчуцьку єпархію і відніс до неї Кременчуцький район, у якому стоїть обитель⁹.

Правовий бік цієї зміни Синод довершив 4 квітня 2017 року журналом № 07: він благословив зміни й доповнення до статуту обителі, зміну її назви з «Потоцький Антоніє-Феодосієвський чоловічий монастир Полтавської єпархії Української Православної Церкви» на «Потоцький Антоніє-Феодосієвський чоловічий монастир Кременчуцької єпархії Української Православної Церкви» та реєстрацію статуту в новій редакції¹⁰.

Монастирський храм заклали 2014 року, у день свята ікони Божої Матері «Скоропослушниця»; у цей день обитель відзначає своє престольне свято¹¹.

11 жовтня 2023 року, у день Собору преподобних отців Києво-Печерських, які в Ближніх печерах спочивають, правлячий архієрей єпархії очолив в обителі Божественну літургію, а віряни й духовенство пройшли хресною ходою навколо монастиря¹².

Обитель відкрито насамперед із місіонерською метою^{1, 2}. Щоліта при ній діє православний табір відпочинку, куди приїздять парафіяни церков Кременчуцького благочинного округу, учні недільних шкіл, діти з багатодітних родин і сироти; вони живуть при монастирі та беруть участь у його богослужіннях, для дорослих проводять бесіди й тематичні лекції, а з дітьми працюють учителі недільних шкіл, які їх супроводжують^{1, 2}.

Монастир приймає паломників і має де залишити їх на ніч, а богослужіння відбуваються в неділі та святкові дні².