Введенський жіночий монастир

Введенський жіночий монастир - обитель Мукачівської єпархії Української Православної Церкви в селі Кушниця Іршавського району Закарпатської області¹. Енциклопедія сучасної України, описуючи цей район, називає на його території три православні жіночі монастирі - у Приборжавському, Дубрівці та Кушниці².

На міжнародній науковій конференції "Малий Афон", яку Мукачівська єпархія разом з ужгородськими науковцями та Державним архівом Закарпатської області провела в Мукачеві 3-4 жовтня 2015 року, керуючий єпархією архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор назвав Кушницю прикладом обителі, що зберегла афонські традиції³.

За його словами, богослужіння у Введенській обителі села Кушниця починаються щодня о пів на другу ночі - приблизно тоді ж, коли на Святій Горі починається Божественна літургія; монастир, за його словами, заснований близько двадцяти років тому, і в ньому зберігся такий устав нічного богослужіння³.

Про початок обителі джерела говорять по-різному. Єпархіальний нарис 2014 року відносить заснування монастиря до листопада 1998 року, коли трудами монахині Сусанни (Грига) тут розпочалося чернече життя¹; власний сайт обителі теж називає 1998 рік⁴. Єпархіальний звіт про похорон засновниці натомість подає 1997-й - рік, коли, за ним, монахиня Сусанна з благословення архієпископа Мукачівського і Ужгородського Євфимія заснувала монастир і стала його першою настоятелькою^{6, 7}.

Відкриття монастиря і перше архієрейське богослужіння відбулися 4 грудня 2000 року з благословення архієпископа Євфимія¹; власний сайт обителі теж датує відкриття 2000 роком⁴. Офіційне відкриття припало на 2002-й: постановою Священного Синоду Української Православної Церкви від 23 квітня 2002 року було вирішено відкрити Свято-Введенський жіночий монастир у селі Кушниця Іршавського району Закарпатської області^{1, 4}.

Засновниця обителі народилася в самій Кушниці: ігуменя Сусанна, у миру Меланія Василівна Грига, з'явилася на світ 6 січня 1938 року^{1, 6}. Єпархіальний нарис пише, що 1951 року вона вступила до жіночого монастиря Різдва Божої Матері в селі Липча на Хустщині, а 1961 року прийняла постриг у рясофор з іменем Ксенія¹; звіт про її похорон називає інший рік вступу - 1952-й, коли їй було чотирнадцять⁶.

Після закриття липчанської обителі інокиня Ксенія 1971 року перейшла до Свято-Миколаївського жіночого монастиря в Мукачеві, і того ж року її перевели на послух до Свято-Данилового монастиря в Москві¹. У 1975 році вона повернулася до мукачівського монастиря й тоді ж прийняла постриг у мантію з іменем Сусанна, а 1991 року повернулася в заново відкриту липчанську обитель¹.

4 грудня 2005 року єпископ Мукачівський і Ужгородський Агапіт (Бевцик) звів монахиню Сусанну в сан ігумені^{1, 4}. Станом на 2014 рік у Кушницькому монастирі жило п'ять сестер¹.

10 січня 2020 року ігуменя Сусанна померла⁵. Чин похорону засновниці й першої настоятельки обителі 12 січня очолив у Кушницькому монастирі митрополит Мукачівський і Ужгородський Феодор⁶; про її смерть повідомило й центральне інформаційне видання Української Православної Церкви⁷.

Станом на 2010 рік монастир мав храм Введення Пресвятої Богородиці та домову церкву святих жон-мироносиць⁴. Була в обителі й каплиця на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело": 25 квітня 2014 року після літургії сюди пройшов традиційний хресний хід, і архієрей звершив мале освячення води⁸.

17 червня 2018 року архієпископ Феодор освятив престол і новий монастирський храм на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці⁹. 26 серпня 2019 року він освятив новий розпис у цьому літньому храмі¹⁰.

Обитель має власне джерело: 3 травня 2019 року правлячий архієрей звершив чин малого освячення води просто на монастирському джерелі¹¹. Чотирма роками раніше, 17 квітня 2015 року, на святі обителі співслужило понад двадцять священнослужителів, а після літургії відбувся хресний хід навколо монастиря¹².

Серед святинь обителі її власний сайт називає ікони Божої Матері "Семистрільна" і "Живоносне Джерело"¹³; єпархіальний нарис перелічує ті самі два образи¹. Ікону "Семистрільна", яку іменують також "Пом'якшення злих сердець", у монастирі вшановували архієрейськими богослужіннями - зокрема 26 серпня 2016 і 26 серпня 2019 року^{14, 10}.

21 грудня 2016 року архієпископ Феодор звершив в обителі чернечий постриг: інокинь Єліконіду і Валерію постригли в мантію з іменами Антонія і Феодосія - на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських¹⁵.

Монахиня Нектарія, у миру Ольга Теодозіївна Дуб, народилася 18 листопада 1977 року в Коломиї на Івано-Франківщині й вступила до Кушницької обителі 19 жовтня 2020 року; 15 жовтня 2022 року її постригли в мантію, а 26 жовтня того ж року вона померла¹⁶. Раніше того ж року, 24 березня 2022 року, на 86-му році життя відійшла насельниця монастиря монахиня Варвара (Кікало)¹⁷.

При обителі є монастирське кладовище. Єпархіальний нарис про настоятельниць Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря записує, що настоятелька, яка керувала мукачівською обителлю в 1984-1993 роках і 1993 року відбула до Липчі, померла 2 липня 2002 року й похована на монастирському кладовищі Свято-Введенської обителі в Кушниці¹⁸.

Навесні 2020 року, під час карантину, сестри Кушницького Свято-Введенського монастиря разом з насельницями Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря шили й роздавали захисні маски та готували антисептики - це була частина єпархіальних соціальних проєктів, які єпархія тоді проводила в чернечих обителях¹⁹. Про цю роботу закарпатських обителей писало й центральне інформаційне видання Української Православної Церкви²⁰.