Георгіївський Городницький ставропігійний чоловічий монастир

Городницький Георгіївський ставропігійний чоловічий монастир стоїть на високому березі річки Случ у смт Городниця на Житомирщині^{1, 2}. Обитель має статус ставропігії: вона підпорядкована безпосередньо Митрополиту Київському і всієї України, а не територіальній єпархії^{2, 3}.

За місцевими краєзнавчими відомостями, монастир у Городниці існував уже в XVII столітті⁴. Документована історія нинішньої обителі починається з дерев'яної церкви великомученика Георгія Побідоносця, зведеної в містечку коштом парафіян - за різними даними, 1744^{4, 5} або 1774 року^{1, 6}. При церкві 1891 року відкрилася жіноча чернеча громада^{1, 4, 5, 6}. 1903 року поряд постав мурований п'ятибанний Георгіївський храм, зведений коштом землевласника Г. Гижицького⁶ і освячений 6 травня¹; стару дерев'яну церкву тоді ж переосвятили на честь преподобного Симеона Стовпника^{1, 5}. При храмі діяла церковно-парафіяльна школа, для якої згодом звели два будинки⁶. 1914 року нечисленну жіночу громаду скасували, а на її місці заснували чоловічий монастир^{1, 5}.

1923 року обитель закрили^{1, 5, 6}. У 1930-х роках Симеонівський храм знищили^{1, 5}, а від 1945 року мурований Георгіївський собор діяв як звичайна парафіяльна церква^{1, 5}.

Чернече життя відродилося при цьому храмі 1979 року, спершу неофіційно^{1, 2, 4, 5}; 1991 року монастир легалізували⁶. Від того відродження в Городниці склалися дві чернечі громади - чоловіча і жіноча^{4, 5}. 1994 року обитель дістала ставропігію Митрополита Київського і всієї України^{2, 3}. На місці зруйнованого Симеонівського храму постала однойменна кам'яна каплиця-вівтар^{5, 7}, а в 1996-1997 роках в одному з житлових корпусів облаштували теплу церкву на честь ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі»⁵.

Ця ікона стала головною святинею обителі. Журналом № 28 від 25 вересня 2018 року Священний Синод Української Православної Церкви прославив Городницьку ікону Божої Матері «Утамуй мої печалі», що перебуває в монастирі, і встановив її святкування 25 січня / 7 лютого⁸. 14 вересня 2021 року в обителі освятили новий храм, зведений на честь цієї ікони^{7, 9}.

Нині на території монастиря діють п'ять храмів: Георгіївський собор 1903 року, церква ікони «Утамуй мої печалі» 2021 року, церква великомучениці Варвари, збудована 2009 року, каплиця-вівтар на місці Симеонівського храму та церква святителя Спиридона Триміфунтського⁷. Журналом № 7 від 1 квітня 2015 року Священний Синод благословив утворити подвір'я монастиря в Новограді-Волинському і зареєструвати його статут¹⁰. Престольне свято обителі - день пам'яті великомученика Георгія Побідоносця, 23 квітня / 6 травня^{3, 11}.