На честь Іверської ікони Божої Матері чоловічий монастир

Обитель стоїть на південно-західній околиці Одеси, поряд зі «Шкільним» аеродромом. Колись серед степу тут був жіночий Михайлівський скит, обставини заснування якого не збереглися в пам'яті; наприкінці ХІХ століття скит закрили, і діючою залишилася сама лише скитська церква, куди сходилися нечисленні жителі навколишніх хуторів². У перші роки ХХ століття в Одесі склалося товариство «Одеський Аероклуб», якому відвели ділянку землі; згодом тут постала льотна школа, а пізніше — аеродром, що дістав назву «Шкільний»^{2, 4}. Авіатори не стали переносити успадкований храм на інше місце, а залишили його для своїх духовних потреб; у народі його називали церквою Уточкіна — на ім'я одесита Сергія Уточкіна, який ставив рекорди швидкості й підіймався в повітря на літаку^{2, 4}. Під час одного з відвідин Одеси до льотної школи приїздив імператор Микола II і, за традицією, побував у цій церкві^{2, 4}. Після 1917 року церква не збереглася: на місці льотної школи влаштували воєнізований об'єкт².

Монастир облаштували 1998 року на території колишньої військової частини³. 17 березня 1998 року тут відкрили скит Одеського Успенського чоловічого монастиря, на Великдень 19 квітня в обителі звершили першу службу, а 19 травня Священний Синод Української Православної Церкви журналом № 26 благословив відкриття самостійного Свято-Іверського чоловічого монастиря в Одесі^{1, 3}. До того нечисленна братія з чотирьох осіб протягом Великого посту щодня молилася про допомогу в заснуванні обителі: від військової частини лишилася важка розруха².

З 23 квітня до 23 жовтня 1998 року на торці головного будинку колишньої військової частини звели дзвіницю³. 23 жовтня підняли перший купол — братії разом із робітниками було тоді одинадцятеро². 26 жовтня 1998 року, у день 350-річчя принесення точного списку Іверської ікони Божої Матері до Москви, в обителі звершили святкову Божественну літургію, яку очолив митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел; того дня він освятив престол храму Іверської ікони Божої Матері, влаштованого на другому поверсі того самого будинку, і передав монастирю церковне начиння та ікони зі своїх зборів^{2, 3}.

На початку весни 1999 року ченці вирушили на Афон, щоб замовити список Іверської ікони Божої Матері; наприкінці тієї ж весни в монастирі пробурили свердловину, вода якої дістала назву Іверського джерела³. До літа 2000 року в центрі обителі влаштували садок і поставили дерев'яну каплицю святителя Миколая Мирлікійського, що спирається на чотири камені зі Святої Гори³. 26 липня 2000 року привезений з Афону список Іверської ікони зайняв своє місце в обителі^{3, 4}.

У 2003—2005 роках у монастирі звели храм преподобного Серафима Саровського; тоді ж, крім реконструкції старих будівель, постали корпус келій із храмом святителя Ігнатія (Брянчанінова), готель і будинок намісника³. 20 грудня 2012 року журналом № 98 Священний Синод благословив відкриття Предтеченського скиту цієї обителі в селі Лозове Роздільнянського району Одеської області⁵. 9 квітня 2022 року митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел звершив у монастирі освячення храму⁶.

При обителі з 1998 року працює недільна школа; діють іконописна та швейна майстерні, церковна лавка, столярний і свічковий цехи^{4, 9}. Паломницький готель монастиря розрахований на 100—200 осіб⁸. Чоловічий хор обителі веде свою історію з 2004 року: на богослужіннях він співає виключно києво-печерським наспівом, виступає з концертними програмами в Одеській філармонії та оперному театрі й співав за кордоном⁷. Свято Іверської ікони Божої Матері в монастирі відзначають 25 лютого, 26 жовтня та у вівторок Світлої седмиці⁴.