Успенський Кулівецький чоловічий монастир

Найстарша споруда обителі — дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці на крутому дністровському березі в південно-східній частині села Кулівці⁴. Монастир належить до Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви і стоїть на вулиці Монастирській¹⁰.

Храм звели наприкінці XVIII століття разом із двоярусною дзвіницею; обидві будівлі дерев'яні, церква укріплена кам'яними контрфорсами, нижній ярус дзвіниці обштукатурено, а всередині храм розписано в стилі бароко¹. Енциклопедія Сучасної України датує церкву 1779 роком і називає її пам'яткою архітектури загальнодержавного значення³; ту саму дату подає й історична довідка громади, для якої ця церква — найдавніша архітектурна пам'ятка села⁵. Місцевий туристичний опис називає жертводавцями Теодора Каутіша та Іоана Масенка⁴. Це безкупольний тризрубний храм на кам'яному фундаменті, у якому нава ширша за вівтар і бабинець, а зрізані пірамідальні перекриття зрубів сховані під високим скатним дахом з великим винесенням на кронштейнах оригінальної форми^{3, 4}. Дзвіниця стоїть на захід від церкви й завершена високим шатровим дахом⁴. За місцевим переказом, колись тут був невеликий скит^{1, 4}.

1961 року храм закрили¹. 1989 року в ньому відновилися богослужіння, а 1991 року при церкві виникла невелика чернеча громада^{1, 4}; 1992 року до храму прибудували приділ святого пророка Іллі¹.

15 квітня 1997 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви парафію Свято-Успенського храму села Кулівці було перетворено на монастир⁶; урочисте відкриття обителі відбулося 30 квітня того ж року⁴.

Далі обитель забудовувалася майже безперервно. 1995 року звели корпус із домовим храмом преподобного Іова Почаївського, розширеним 1999 року, і трапезною з храмом преподобного Кукші Одеського; у 1997—1998 роках постав двоповерховий адміністративний корпус, у 1997—1999 роках — дзвіниця й надкладезна каплиця, 1999 року — братський корпус, а 1998 року в колишньому сільському клубі влаштували готель для прочан¹. Преображенський храм будували в 1998—2001 роках і освятили 2004 року, а його приділи Різдва Христового і святителя Василія Великого — 2006 року¹. У 2003—2007 роках звели Свято-Михайлівський храм¹, при якому Енциклопедія Сучасної України називає усипальницю для ченців³; у 2006—2007 роках — домовий храм Похвали Пресвятої Богородиці, 2005 року — домовий храм святої великомучениці Варвари, освячений 2010 року¹. Храм преподобних Антонія і Феодосія Печерських почали будувати 2008 року¹, і Енциклопедія Сучасної України відносить його спорудження до 2011 року³.

Обитель приймає першосвятительські богослужіння. 26 жовтня 2017 року, у день пам'яті преподобного Веніаміна Печерського, Предстоятель Української Православної Церкви звершив тут Божественну літургію і перед нею — чин освячення нових монастирських храмів на честь великомученика Георгія та на честь преподобних отців Оптинських і святителя Тихона; того року монастиреві виповнилося двадцять років⁶. 26 жовтня 2021 року Предстоятель знову очолив літургію в обителі⁷, 3 червня 2024 року монастир відвідав Предстоятель Православної Церкви в Америці⁸, а 27 жовтня 2025 року — Предстоятель Української Православної Церкви⁹.

Свята обителі повторюють присвяти її храмів: Успіння Пресвятої Богородиці — 15 (28) серпня, Преображення Господнє — 6 (19) серпня, Похвала Пресвятої Богородиці — субота п'ятого тижня Великого посту, Собор архістратига Михаїла — 8 (21) листопада, пам'ять пророка Іллі — 20 липня (2 серпня), великомучениці Варвари — 4 (17) грудня, преподобного Іова Почаївського — 6 (19) травня, преподобного Кукші Одеського — 16 (29) вересня, преподобних Антонія і Феодосія Печерських².