Троїцький Матронинський жіночий монастир

Троїцький Матронинський жіночий монастир стоїть у реліктовому Мотрониному лісі Холодного Яру, за 4 кілометри на захід від села Мельники на Черкащині, усередині валів скіфського городища VI-IV століть до нашої ери^{1, 2, 6}.

Народний переказ приписує заснування обителі княгині Матроні й відносить її життя до домонгольської доби, а монастирські рукописи твердять, що монастир існував уже в XII-XIII і XVI століттях³. Документована історія коротша: за даними енциклопедій, обитель заснували або відновили як чоловічу, ймовірно, у другій половині XVI століття, з благословення митрополита Київського Йони (Протасевича)². У 1620 і 1621 роках гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний видав універсали, якими взяв монастир під свій захист². 1648 року митрополит Сильвестр (Косов) видав обителі антимінс, і відтоді її управителів почали іменувати ігуменами².

Під час турецьких походів на Чигирин 1677-1678 років монастир, за обережним формулюванням джерела, вірогідно був повністю зруйнований². Від 1685 року, з благословення митрополита Київського Гедеона (Святополка-Четвертинського), обитель почали відроджувати². Дерев'яні Троїцькі церкви освячували в 1620-1621, 1685 і 1727 роках, а на початку XIX століття постав мурований Троїцький храм, нині пам'ятка архітектури національного значення². Щодо його дат джерела різняться: сама обитель відносить будівництво до 1800-1804 років, енциклопедія подає 1805 рік^{3, 2}.

У 1717-1753 роках авторитет монастиря зміцнював ігумен Ігнатій (Сахненко), а в 1753-1768 роках обитель очолював Мельхиседек (Значко-Яворський)². Він народився 1720 року в родині лубенського осавула, навчався в Київській академії, 1745 року прийняв тут постриг, а 1753 року став ігуменом цієї обителі³. У середині XVIII століття урочище Холодний Яр стало осередком гайдамацького руху: один з очільників Коліївщини Максим Залізняк від 1767 року був послушником монастиря^{2, 3}. Наприкінці XIX століття в Троїцькій церкві поруч з іконами ще висіли портрети М. І. Залізняка та І. Гонти¹.

У 1843 і 1845 роках в обителі побував Тарас Шевченко: тут він намалював акварель «Мотрин монастир» і рисунок «Било»³. Події Коліївщини надихнули його на поему «Гайдамаки»³.

Від 1911 року монастир почав діяти як жіночий^{1, 3}. 1921 року в нього відібрали близько 250 десятин землі¹. Постановою секретаріату ВУЦВК від 21 листопада 1929 року обитель остаточно ліквідували, релігійну громаду розігнали, а все майно і будівлі передали сільськогосподарській комуні «Заповіт Леніна» в селі Мельники¹. 1943 року майже всі споруди монастиря знищили, а єдиний уцілілий кам'яний Троїцький храм пошкодили³.

Відродження обителі почалося 1991 року; під час нової забудови тут звели кам'яний корпус своєрідної архітектури, з башточками на кутах³. Серед святинь монастиря - шанована ікона преподобної Матрони Царгородської, пам'ять якої відзначають 9 / 22 листопада⁵. У грудні 2021 року при обителі відкрили першу в Україні сестринську пожежну команду, що складається із сестер монастиря і допомагає мешканцям 9 навколишніх сіл⁷. Престольне свято обителі - День Святої Трійці⁴.