Успенський чоловічий монастир

Успенський чоловічий монастир стоїть у селі Кичерний на Воловеччині, у гірській частині Закарпаття, і входить до Мукачівської єпархії Української Православної Церкви⁴. Єпархіальне видання називає його однією з найвіддаленіших чернечих обителей єпархії⁷.

Монастир засновано рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 17 квітня 2003 року, а в 2003-2007 роках в обителі збудовано храм Успіння Пресвятої Богородиці¹.

Початок обителі датують і раніше: єпархіальне видання 2017 року відносить її заснування до 2000 року й пише, що монастир постав понад 15 років тому⁶.

У 2005 році від монастиря пішов Свято-Володимирський скит у селі Сухий на Великоберезнянщині, де в 2010-2012 роках збудовано дерев'яний храм святого рівноапостольного князя Володимира². Наприкінці 2013 року при скиті тривало будівництво дзвіниці, каплиці та житлового корпусу².

1 квітня 2015 року Священний Синод Української Православної Церкви благословив утворити в селі Сухий Великоберезнянського району чоловічий монастир на честь святого рівноапостольного князя Володимира Мукачівської єпархії^{10, 11}. Єпархіальний перелік обителей подає Успенський монастир у Кичерному й Володимирський монастир у Сухому нарізно, як дві різні обителі єпархії⁴.

Серед своїх святинь монастир називає частки мощей святих Печерських³. Окремо від престольного Успіння в обителі шанують ікону Божої Матері «Успіння» Києво-Печерську, принесену з Царгорода 1073 року⁹. У травні 2017 року правлячий архієрей освятив для монастиря таку ікону⁸. Саме шанування в обителі пояснюють тим, що Богородиця опікувалася молодою Печерською обителлю в Києві, а цей верховинський край доти монастирів не мав⁶.

Монастиреві належать два джерела: одне на перевалі між Воловецьким і Великоберезнянським районами, на честь святителя Іоанна, Шанхайського і Сан-Франциського, друге у Жденієві, на честь Похвали Пресвятої Богородиці⁶. Каплицю над джерелом неподалік від монастиря освятив правлячий архієрей 16 травня 2014 року; каплицю й джерело освячено на честь Похвали Пресвятої Богородиці⁵.

При монастирі з 2009 року діє недільна школа⁶. Братія ходить на шкільні заходи в сільську школу, щоб залучити дітей, які соромляться прийти до обителі, і тримає інформаційно-просвітницькі стенди в громадських місцях села⁶.

Господарських послухів обитель не має: вона стоїть високо в горах, і землі при ній немає⁶. Братія натомість займається іконописом візантійського взірця та столярством, а незадовго до 2017 року відкрила при монастирі майстерню столярних, металевих і кованих виробів для потреб храму⁶.

Станом на 2017 рік братія обителі складалася з двох осіб; при монастирі служив штатний диякон, а близько десятьох сільських хлопців прислуговували в храмі щонеділі⁶. Монастирський хор започаткував попередній намісник⁶.