Різдва Богородиці Білівський жіночий монастир

Обитель стоїть у селі Білівські Хутори на вулиці Монастирській і належить до Рівненської єпархії Української Православної Церкви³. Саме село виникло на рубежі XIX—XX століть¹.

Усе тут почалося з ікони. За свідченням самої обителі, образ Божої Матері «Взискание погибших» привіз батько місцевої мешканки Степаниди Надехи після російсько-турецької війни 1877—1878 років з розореного храму поблизу Константинополя, а згодом віддав святиню дочці як благословення на шлюб¹. Єпархіальний переказ додає імена: з Білівських Хуторів на ту війну забрали двох братів, Йосипа і Кирила, і саме вони знайшли вцілілу ікону в напівзруйнованому храмі; ікона зберігалася в домі Йосипа, який благословив нею дочку Степаниду⁵.

12 квітня 1927 року в домі Степаниди Надехи, як розповідає монастир, почалося оновлення цієї ікони. Воно тривало п'ять днів, і його засвідчила єпархіальна комісія; до Білівських Хуторів рушили прочани, і невдовзі тут вирішили заснувати обитель¹.

1928 року на місці Степанидиної хати поставили дерев'яний храм на честь ікони «Взискание погибших»¹. 1930 року ченці скиту святого апостола Андрія Первозванного на Святій Горі Афон прислали монастиреві в дар ікону Божої Матері «Достойно єсть»¹. 1932 року в обителі звели одноповерховий кам'яний корпус із житловими приміщеннями і теплим храмом цієї ікони, освяченим 1933 року¹. Єпархія відносить заснування монастиря саме до 1932 року й називає його будівничим архімандрита Мелітона, який прибув сюди з Почаївської лаври⁵; у миру його звали Захарій Омелянович Ярмусь¹⁰.

1950 року монастир закрили. Дерев'яний храм обернули на парафіяльний і перейменували на честь Різдва Пресвятої Богородиці, а кам'яний корпус віддали світським установам¹ — у ньому влаштували бібліотеку й медпункт⁵.

1990 року корпус повернули церковній громаді, а 1992 року обитель відродилася¹: медпункт перенесли в інше місце й відновили храм⁵. 1999 року встановили загальноцерковне святкування на честь Білівської ікони Божої Матері «Взискание погибших»¹. А 17 квітня 2000 року Священний Синод Української Православної Церкви журналом № 5 благословив відкрити в селі Рогачів Рівненського району скит Різдво-Богородичного жіночого монастиря села Білівські Хутори й доручив керувати ним настоятельці цього монастиря⁴.

Відтоді обитель забудовується. До старого корпусу зробили двоповерхову прибудову, а 2011 року надбудували другий поверх і над самим корпусом; у 1999—2000 роках спорудили триповерховий житловий корпус, де розмістилися келії, трапезна, готель і храм ікони «Взискание погибших» на другому поверсі, освячений 2008 року; 2007 року в садибі монастиря влаштували навіс для літніх богослужінь¹. В обителі збереглися могили Степаниди Надехи і першого настоятеля архімандрита Мелітона (Ярмуся)^{1, 10}.

Свята монастиря — Різдво Пресвятої Богородиці 8 (21) вересня, святкування на честь ікони «Взискание погибших» 5 (18) лютого і в середу Світлого тижня, друге — саме на честь Білівського образу, та святкування ікони «Достойно єсть» 11 (24) червня². 24 червня 2023 року в обителі вшанували образ «Достойно єсть», написаний на Афоні майже сто років перед тим, і того дня в двох храмах монастиря звершили літургії, а по богослужінні — молебень і хресний хід навколо обителі⁶. 21 липня 2025 року відкриття дитячо-молодіжного табору Рівненського Південного благочиння в обителі збіглося з 95-річчям принесення цієї ікони з Афону⁷.

Чернече життя триває. 18 лютого 2026 року, у день вшанування Білівської ікони, святкову літургію очолили троє архієреїв, а завершилося богослужіння велелюдним хресним ходом від нового храму обителі до давньої монастирської церкви, де перебуває головний чудотворний образ⁸. 15 квітня 2026 року, в середу Світлого тижня, Божественну літургію в монастирі очолили два митрополити⁹.