Іоанно-Богословський чоловічий монастир

Іоанно-Богословський чоловічий монастир стоїть у селі Хрещатик на високому правому березі Дністра, навпроти Заліщиків, і належить до Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви¹. За переказами, ченці Великого Скиту Манявського оселилися тут ще у XVII столітті: побачивши напередодні свята апостола Іоанна Богослова незвичайне світло над джерелом, вони поставили на тому місці хрест — від нього й пішла назва села¹.

Скит зазнав закриття після суперечки з радівецьким єпископом і відновився в середині XVIII століття; першим із відомих насельників того часу був ієромонах Венедикт¹. У 1760-х роках тут звели муровану церкву апостола Іоанна Богослова коштом сербського купця Теодора Предоя, а завершив будівництво його син, який мав те саме ім'я; землі за скитом закріпив молдавський володар Григорій Каллімах¹.

1775 року Буковина відійшла до Австрійської імперії, і на початку 1780-х секуляризаційна політика закрила буковинські монастирі та скити — серед них і Хрещатицький, а його церква зосталася парафіяльною¹. Частину майна розпродали під час фінансової кризи 1811–1812 років, а більшість власних документів обителі згоріла під час Першої світової війни¹.

1931 року Синод Румунської Церкви ухвалив відновити Хрещатицький скит¹, а 1932 року сюди перейшов ієромонах Мефодій (Мензак)².

Наприкінці квітня 1957 року, на Страсному тижні, до обителі перевели преподобного Кукшу Одеського; його життєпис наводить сказані ним тут слова: «Тут я вдома, тут я на Афоні»⁴. Те саме порівняння з Афоном повторює й церковна хроніка пізніших років⁵. 1960 року радянська влада закрила чернівецький жіночий монастир і перевела його насельниць до Хрещатика, а тутешніх ченців — до Почаївської лаври; преподобного Кукшу відправили до одеської обителі^{1, 4}. Незабаром громаду закрили зовсім, і це закриття тривало чверть століття¹.

27 серпня 1989 року Чернівецький облвиконком повернув колишні монастирські будівлі та землю єпархіальному управлінню, і від 1991 року в Хрещатику відновилося чернече життя¹. З 1993 року знову ходять щорічні хресні ходи на свято Різдва Іоанна Предтечі¹.

Стара церква апостола Іоанна Богослова, відбудована 1975 року, є пам'яткою архітектури і зберігає частки мощей києво-печерських святих, а Благовіщенський собор із нижнім храмом Різдва Іоанна Предтечі завершено 1998 року; у нижньому храмі перебувають частки мощей преподобного Кукші Нового та Лаврентія Чернігівського й оновлена ікона великомучениці Варвари¹. Поруч стоять каплиця над джерелом апостола Іоанна Богослова та каплиця преподобного Кукші Нового 1996 року, трапезний корпус із храмом 1999–2001 років, три братські корпуси 1992–1996 років і господарський корпус; за обителлю 10 гектарів землі з підсобним господарством¹.

Богослужіння звершує братія щодня, а щотижня з п'ятниці на суботу правлять нічні чування, що починаються о другій годині ночі¹. Престольні свята обителі — 9 жовтня і 21 травня, Благовіщення 7 квітня та Різдво Іоанна Предтечі 7 липня, напередодні якого, 5 липня, з Чернівців вирушає традиційний хресний хід¹; церковні повідомлення різних років свідчать, що ці свята звершуються й донині^{5, 6, 7}. Енциклопедія Сучасної України серед пам'яток Заставнівського району називає діючий Хрещатицький Свято-Іоанно-Богословський монастир³.