Ваше Блаженство, чи часто Вам доводилося зустрічати чудеса за молитвами преподобних Печерських?
— Преподобні отці, які прожили своє життя в цій святій обителі та вгодили Господеві подвигом стриманості, смирення, покори волі Божій, є заступниками та молитвениками за всіх нас, грішних. У їхніх житіях ми можемо знайти для себе приклад, що підбадьорює нас у несенні хреста. Серед преподобних отців Печерських, яких сьогодні шанує Свята Церква, одні уславилися особливою працелюбністю заради Бога, інші — мовчанням в ім'я Творця, несенням тяжкого хреста хвороб, ревним служінням недужим, що прирівнюється до несення хреста хвороб, деякі затворялися в печерах, де проводили всі роки життя й відходили до Господа. Преподобні служили ближнім, які приходили до обителі. І чимало інших подвигів звершували святі отці. І те, що Печерська обитель вистояла в тяжкі часи гонінь і войовничого атеїзму, є найбільшим чудом, яке Бог сотворив молитвами святих отців. Багато хто сьогодні за молитвами преподобних Печерських отримує зцілення своїх тілесних недуг і духовних немочей. Безліч людей, які звертаються по допомогу до отців Києво-Печерських, свідчать, що в цьому духовному колодязі є живлюща вода й що вони її дістають.
— У Києво-Печерській Лаврі спочивають мощі святих, які біля престолу Божого в Царстві Небесному моляться за нас. І це одна з найбільших утіх для віруючих. Владико, чи є у Вас Печерський святий, якого Ви особливо шануєте?
— До всіх преподобних я ставлюся з великою любов'ю та трепетом: кожен із них потрудився на славу Божу в міру своїх сил, і кожному Бог віддав відповідною мірою Своєї благодаті, бо вона визначається не людськими критеріями, а лише милістю Господньою. Сьогодні ми не здатні на таке життя, яким жили Печерські отці, але все одно маємо спонукати себе до поневолення, до впокорення. А як краще себе впокорювати? Ставити себе в рамки закону Божого. Це є поневолення себе законові Духа, бо плоть і дух постійно перебувають у боротьбі в кожної людини, й той, хто намагається поневолити свою плоть духові, чинить правильно, а хто робить навпаки — припускається помилки. Ми повинні обмежувати себе хоча б у малому та незначному, тому й молимося сьогодні преподобним отцям Печерським, щоб вони піднесли свої сильні молитви перед Богом, а Він зміцнив наші немочі, допомагав нам хоча б трохи обмежувати себе й ставати на ту дорогу, яка веде до миру, до взаємної любові та спасіння.
— Чому сучасним людям потрібно читати житія святих, Києво-Печерський патерик, чого вчить нас подвиг Печерських отців?
— Земне життя людини — короткий відтинок часу, що має початок і кінець. І дане воно не для того, щоб за цього життя ми повеселилися, посвяткували й відійшли у вічність, а щоб показали свою вірність Творцеві, любов до Нього й до ближнього як носія образу Божого. Вияв такої любові до Господа буває найрізноманітнішим. Іноді вона вимагає від нас невеликих жертв, а часом любов до Бога треба засвідчити власним життям. Преподобні отці були готові віддати своє життя, але не зрадити Христа. Від нас Господь не вимагає такої жертви. Отець бажає, щоб ми хоча б потерпіли ближнього свого — таким, який він є. Не треба вимагати від нього: ти маєш бути таким і кращим — і тоді я тебе терпітиму. Бог нас усіх терпить, хоча інколи ми буваємо дуже грішні, часто того не знаючи, не помічаючи. Гріховність людини визначається моральним станом, у якому вона перебуває. І цей стан у кожному з нас бачить Творець. І коли люди починають зазирати в глиб себе, то знаходять там багато бруду й усілякої нечистоти. Але не треба впадати у відчай, а слід смиренно звертатися до Бога: «Господи, допоможи мені!» І сила Божа очищає людину. Наше завдання — чесно ставитися до себе, а ближнього сприймати таким, який він є. Цього й навчають нас преподобні Києво-Печерські отці. У них ми бачимо зразок досконалого приготування себе до вічності. Від світу вони брали мінімально, а світові давали дуже багато. Вони служили світові в буквальному розумінні: допомагали людям у скорботах, у хворобах і нужді, вони завжди молилися й продовжують молитися за цей світ. Тому ми повинні відкинути свою гординю й зі смиренням сказати Богові: «Господи, я не маю того, що робить мене гідним увійти у Вічне Життя. Ти просвіти одежу душі моєї та спаси мене».
— Сучасній людині такий спосіб життя може видатися надто суворим. Що Ви порадили б у такому разі?
— Хоч би яким жорстоким, суворим і тісним здавався цей шлях зовні, насправді в тій маленькій площині, в якій живе чернець, є багато солодкого, блаженного та жаданого від Бога.
Як жили б люди, якби не мали насолоди від Святого Духа, як могли б жити наші преподобні, які замикали себе в печері та роками жили в темряві, у просторовій тісноті? Вони знайшли там для себе те, чого ми не можемо знайти у миру. Вони знайшли там Бога, Бог був із ними, наповнював їх Своєю благодаттю й Своєю силою втішав їх. І вони нічого іншого не хотіли.
Хтось може сказати: «Я не можу наслідувати святих, адже в мене сім'я, діти, батьки й таке інше». Так, ми не можемо бути достоту такими, як вони, але в чомусь можемо їх наслідувати. Хоча б терпінням, без ремствування та нарікань на те, що Бог нам посилає. Не треба довіряти своїм почуттям і міркуванням, зіпсованим гріхом, а треба віддатися на волю Божу й дякувати Йому за все, пам'ятаючи, що Бог є Любов і абсолютне Добро. Навіть коли від Бога надходить гірке, воно дарує людині блаженство та радість, якщо ми приймаємо це з подякою.
Нехай Господь допомагає нам молитвою, постом, терпінням, смиренням і лагідністю наслідувати святих отців, щоб молитвами цих преподобних подвижників ми сподобилися вічного життя в Царстві Небесному у Христі Ісусі, Господі нашому
Джерело: Онуфрій, Митрополит Київський. Ответы на вопросы. — СТСЛ, 2017. (авторський переклад з мови оригіналу)
